Софісти були мандрівними вчителями, які навчали мистецтва слова, аргументації і політичної діяльності. Саме вони вперше зробили філософію безпосередньо пов’язаною з практикою громадянського життя.
Зміна фокусу: від космосу до людини
Софістика означає радикальний поворот від натурфілософії та онтології до антропології. Центральним об’єктом філософського аналізу стає людина — її сприйняття, мова, судження і здатність переконувати. Цей поворот підриває уявлення про істину як щось незалежне від суб’єкта. Істина дедалі частіше мислиться як результат людського бачення, а не як об’єктивний порядок світу.
Протагор і релятивізм істини
Найвідомішим представником софістики був Протагор. Йому належить знамените твердження: «Людина є мірою всіх речей». Ця формула виражає релятивістське розуміння істини. За Протагором, немає абсолютної істини, незалежної від людини. Те, що здається істинним одному, може не бути істинним для іншого. Таким чином, істина пов’язується з досвідом, ситуацією і суб’єктивним сприйняттям.
Мова і переконання
Для софістів ключовою стає мова. Вони розглядали її не як нейтральний засіб вираження істини, а як інструмент формування переконань. У політичному житті перемагав не той, хто володів істиною, а той, хто вмів переконувати. Саме тому софісти приділяли велику увагу риториці — мистецтву аргументації, побудови промов і впливу на слухача. Істина в цьому контексті набуває практичного виміру.
Горгій і радикальний скептицизм
Ще радикальнішу позицію займає Горгій. У своїх міркуваннях він доходить до скептичних висновків: навіть якщо щось існує, воно не може бути пізнане; а якщо пізнане — не може бути передане іншому через мову. Ці тези підривають довіру не лише до істини, а й до самого процесу пізнання і комунікації. У філософському сенсі це було серйозним викликом попередній традиції.
Софісти стали об’єктом гострої критики з боку Сократа, Платона і Арістотеля. Їм закидали зведення істини до користі, підміну знання переконанням і моральний релятивізм. Однак ця критика не скасовує філософського значення софістів. Вони вперше гостро поставили питання про статус істини, роль мови і суб’єктивність пізнання.
Філософське значення софістики
Софісти відкрили проблематику, без якої неможливо уявити подальший розвиток філософії. Саме вони змусили мислителів серйозно замислитися над тим, що таке істина, як вона пізнається і чи є вона універсальною. Їхня діяльність підготувала ґрунт для сократівської етики, платонівської теорії ідей і всієї класичної філософії.
Іван Гудзенко
