Люди в усі часи роздумували про свободу і її сутність. Свобода є водночас складною, але разом з тим цікавою темою. Вона існує в кожній людині, проте не кожна людина усвідомлює її. Це конструктивна і божественну сила, а не хаотична та демонічна. Також вона притаманна лише людині як духовній істоті. Людина може стати досконалою і без свободи, але це вже буде примусовим рішенням, а сама досконалість втратить свою справжню сутність.Свобода є чистою, активною, живою енергією, яка на мою думку створює цілісний, духовний світогляд особистості. Приходимо до висновку, що свобода заперечує страх і жах перед будь — чим. Подумаємо разом із вами, хіба боятися чогось, це вияв свободи? Я стверджую, що ні! Страх малою мірою, якого і страхом назвати важко є обережністю, яка не тільки притаманна людині, але й корисна в повсякденному житті. Свобода – це надприродна, безмежна, безперервна сила, яка звільняє людину від залежності та рабства. Свобода є освітленням та активізацією людської конструктивної, життєвої сутності справжньої особистості.
Тепер давайте з вами пороздумуємо над тим, що називається свободою, але насправді не має до неї жодного відношення. Часто її називають громадянською свободою, свободою голосу, совістю, свободою вибору політичних діячів. Під цими всіма пишномовними словами заховується не що інше, як вибір людини. Тобто її право обирати щось чи когось і право бути обраним іншими людьми. Безперечно, на цих правах тримається громадянське суспільство і вони, звичайно, повинні існувати в законі, однак, насправді, носять тільки ярлики, які не є справжньою свободою.
Часто люди плутають свободу із свавіллям. Багато хто переконаний, що бажання робити все, що захочеться веде до свободи. Це бажання отримувати задоволення для себе незважаючи на інших веде у порожнечу. Воно знищує саме себе, внаслідок чого настає страждання. Отже, хотіння хотіти – це інше ім’я для жадібності. Воно не веде до свободи і не виступає свободою в жодному випадку.
Також можемо ще згадати безкарність. Людина, що прагне уникнути наслідків своїх помилок чи недоліків залежна від них. Фактично, вона є рабом говорячи словами релігії «гріха», однак я називатиму їх просто помилками. Власне, приблизно таким є переклад слова “гріх”. Відомо, що наслідки помилок на мають вплив на кожну особу. Схоже пояснення можемо знайти в теорії карми. Людина яка не вважає безкарність чеснотою може винести їхній тягар.
Свавілля, безкарність пов’язані із безконтрольністю. Подібні явища не допомагають нікому, а навпаки — знищують з середини особистість. Контроль є уважністю і вмінням трансформувати свої потяги та інстинкти у вищі прояви, яких не можливо знищити, а лише перетворити. І після таких метаморфоз приходить свобода.
За своєю структурною складовою, свобода завжди є цілісною. Вона потребує незалежності від повсякденності, але разом з тим є позитивним утвердженням. По своїй суті свободу можна назвати «божественною». Хтось спроможний сказати, що людина грішна і це богохульство думати про її божественність. Я заперечу їм! Людина створена за образом і подобою Бога, а значить є духом проявленим через тіло на землі. Грішною стає та особистість, яка вважає, що вона краща за інших, а отже повинна підкорити собі оточуючих. Насправді, свобода не підкорює і не підкорюється. Для науковців чи атеїстів можна виразитись так, те, що автор називає «божественним» притаманне кожній людині і є її вищою сутністю.
Тепер наведемо приклади проявлення свободи. Я виділяю їх декілька: творчість,подвиг, любов до когось, доброта. Кожний з читачів може поміркувати ї доповнити чи скоротити їх. Свобода проявляється у вигляді любові до когось, вона є відсутністю егоцентризму. Це може бути: любов до батьків, інтимна любов( чоловіка до жінки), любов до друзів, чи навіть всеохоплююча любов до незнайомих людей. Тоді коли до любові примішується ревність. заздрість, чи ненависть, вона очорняється і перестає бути свободою. Творчість – сам акт творіння також є проявом свободи, творець творить і не думає про результат, це процес і потік творчої енергії.
Особистість яка творить вкладає всю свою сутність у твір, а це є перемогою над повсякденним сірим існуванням. Звичайно, коли твір вийшов, то він може втратити ту енергію, якою він був створений., якщо так стається то це не є шедевром, але йому передував акт творіння. Подвиг – це свобода пожертвувати всім заради іншої людини. Самогубство як правило не є подвигом, тільки самозречення і самопожертва стають ним. Він рідко може бути, але коли особистість віддає своє здоров’я, сили, то так вона проявляє свою свободу.
Я завершую свій роздум про свободу. Для мене вона є вищою сутністю, тому спроможний назвати її божественною. Справжня сутність людини — це любов, творчість, подвиг. Всі вони є проявленням чистої, світлої сили чи енергії, яка і є свободою. Всі інші політичні, ідеологічні, правові трактування не мають ніякого відношення до суті людини. Можемо називати її душею, або просто розумом який об’єднує в собі розсудливість, раціональність, моральність, волю.
Тарас Клок
Роздум взято із журналу Апейрон + за жовтень 2013.
Натисніть скачать, щоб скачати журнал безкоштовно
