Йоко Бек народилася в Нью-Джерсі 27 березня 1917 року, навчалася в музичній консерваторії, довгий час працювала викладачем і помічником при університеті, після того як від неї пішов чоловік, вона самотужки виховувала чотирьох дітей. На п’ятому десятку, вже володіючи чималим життєвим досвідом, почала практикувати дзен під керівництвом Маецумі-роси, заради чого здійснювала регулярні поїздки з Сан-Дієго та Лос-Анджелес, де знаходився центр медитацій.
Через кілька років, завдяки постійному старанню, живому і зрілому розуму, а також рідкісній чуйності до чужих страждань, Йоко Бек отримала від свого вчителя титул Спадкоємиці Дхарми. У 1983 році вона відкрила власний Центр дзен в Сан-Дієго, де проводила сессіни, багатоденні медитативні усамітнення, і бесіди з учнями протягом більш ніж 20 років. Записи деяких з таких неформальних бесід про практику дзен і сенс життя були оформлені в книгу «Дзен в любові і роботі».
Головним завданням Шарлотти Йоко Бек була адаптація вчення до специфічної структури особистості і укладу життя сучасного американця. Вона зауважила, що багато її учнів підходять до медитацій з орієнтацією на досягнення успіху, намагаються осягнути дзен, не виходячи з езопової цілераціональної парадигми; просвітлення для них уподібнюється проходженню естафети з призами, стає черговим втіленням американської мрії.
Метою вчителя дзен «нового типу» тоді стає допомога учням в усвідомленні такого способу мислення як помилкового, а способу життя — як протиприродного, і поступове приведення особистості до вміння споглядати «чудо повсякденності».
Ольга Степаненко
