Відомо, що загинув він приблизно в 210 році. Жив швидше за все в Олександрії та Афінах, можливо, в Римі. «Емпірик» — це прізвисько, яке давалося при приналежності людини до лікарів. Надалі воно стало частиною імені, що безпосередньо показувало зв’язок Секста з медициною.
З деяких відомостей відомо, що він був учнем Геродота і сам мав учня Сатурнина Кіфена.
Цей філософ дотримувався скептичної течії, античного скептицизму. Вважається, що Секст — один з останніх прихильників цієї школи. Секст Емпірик склав і класифікував думки попередніх скептиків, крім того, він критикував у своїх працях і різні інші течії. Сам Емпірик нових ідей в античному скептицизмі не висловив, однак саме завдяки цій систематизації багато відомостей про древніх філософів дійшли до наших днів.
У загальному випадку скептицизм грунтується на сумнівах, яким піддається практично все. Однак Секст в творі «Три книги Пірронових положень» відзначав, що сумнів не є основним принципом. Головний принцип скептицизму — це явище, тобто зброя, спрямована проти догм.
На думку Секста Емпірика завданням філософії скептицизму є стан внутрішнього спокою, незворушність — «атараксія». Справжній скептик не знає відчуттів занепокоєння, хвилювання, муки і не повинен відчувати особливо яскраві емоції. Ізостенія — основний принцип філософії античного скептицизму, тобто рівноцінність заперечення і твердження. Іншими словами, піддаючи сумнівам загальноприйняті закони і затвердження в науці (в циклах книг «Проти вчених» і «Проти догматиків»), Секст Емпірик і інші скептики вважали себе вічно шукаючими істину, яку, однак, знайти неможливо.
Іван Гудзенко
