Самосвідомість — це окрема форма реального існуючого явища — свідомості. Самосвідомість передбачає вичленення і вирізнення людиною своєї сутності, свого «Я» від всього того, що є навколо неї. Самосвідомість — це самоусвідомлення людьми своєї діяльності та її плодів , відчуттів, мрій, мотивів вчинків , інтересів, власного місця в суспільстві. В формуванні самосвідомості значну роль відіграють відчуття індивідом свого людського тіла, рухів, дій.
Самосвідомість є свідомість,направлена в середину самого себе: це свідомість,що ставить собі за мету, за об’єкт свідомість. Як це виходить з погляду матеріалістичної теорії пізнання — саме в цьому і міститься найголовніше філософське питання проблеми самосвідомості. Проблема знаходиться у вирішенні специфіки даної форми свідомості та пізнання. Ця специфіка визначається тим,що у акті самосвідомості свідомість людини розділяється на суб’єкт та об’єкт ,на свідомість,яка пізнає( суб’єкт) и свідомість,яку пізнають( об’єкт). Таке роздвоєння є незаперечним і фактом постійного спостереження науковців.
Феномен самосвідомості, який, видається дуже простим на перший погляд ,в дійсності виявляється складним, різноманітним, знаходиться в складних стосунках із своїм власником , розвивається та змінюється в процесі доручення людини до колективної трудової діяльності і людських відносин.
портал ФІР
