Форми Суспільної свідомості

svidЩо взагалі є суспільною свідомістю?  Ми спробуємо  пояснити  визначення цього терміну.

Отож, суспільною свідомістю називається  така система почуттів,  поглядів, теорій та ідей, які безпосередньо відображаються у соціальному бутті. Дослідники виділяють такі рівні суспільної свідомості як  буденна, суспільна психологія, суспільна ідеологія.

Буденна свідомість містить цілу сукупність поглядів, ідей, уявлень, що безпосередньо виникли. Суспільна психологія  є повним набором моралі, настрою, почуттів, звичок, звичаїв. Суспільна ідеологія є сукупністю  бачень суспільства, людей, які теоретично оформлюються і відображають інтереси якогось  конкретно визначено  класу.

Крім вище зазначених рівнів суспільної свідомості виділяють ще її форми. А тому розрізняють такі форми суспільної свідомості:

1)  Політична – це система певних ідей, яка собою відображає класові відносини,між націями і державами, а також відношень до влади. Її ідеї в основному  лежать у поведінці тих чи інших класів суспільства, суспільних груп та особистостей. Найважливішим  елементом цієї політичної системи є держава, яка у свою чергу захищає  свій устрій, регулює  економіку країни, відстоює державні інтереси на міжнародній світовій арені. Її  влада втілюється за допомоги демократичного або тоталітарного режиму. У  політичній свідомості можна виділити низку функцій: пізнавальну, інформаційну, оцінювальну, регулятивну, мобілізаційну.

2)  Правова –  виразається перш за все у відношенні людини до права, знання міри і поведінки самих же людей  з позиції законності чи протизаконності. У такому випадку виробляються два підходи щодо розуміння сутності права як такого. Перший називається традиційним або як і ще кажуть – заборонний, другий – ліберальний, тому що  його опорою є природнє право і  особистісна свобода. Цей підхід  уподібнює право  на ряду із законом, тобто  зводом  певних  регулюючих правил, забороно, а також санкцій, які накладаються в результаті їх порушення. Ще до  ХVIII століття вона вважалася загальноприйнятою концепцією. Проте у   другій  половині XVII століття  починає формуватися ліберальна правова концепція, яка заснована на праві людського життя, її власності, безпеці свободи совісті  і слова людини. Правова держава втілює дотримання  прав і свобод  особистості,  закону, розділення гілок влади:законодавчої, виконавчої і судової.  Правова  свідомість може бути заснованою на життєвому досвіді як буденна, в тому числі  теоретично – на розумінні сутності, можливостей та відповідних меж  права.

3)  Моральна – система правил і норм , які  регулюють   людську поведінку, що склалася історично.  Виявляється  вона найбільше  у людських взаємовідносинах (сімя, колектив, народ, батьківщина). В  її основі лежить почуття відповідальності людини за свої вчинки перед суспільством і  самим собою.

Суб’єктивними ідеалістами робиться спроба виведення  моралі із  свідомості людини, а от об’єктивні вважають, що мораль  дарована людині згори і тим самим висловлює волю Бога. Коли будемо брати до уваги мораль первісного суспільства, то зрозуміємо, що канібалізм, вбивства хворих і престарілих людей  ніколи не осуджувалися. Так як люди первісного періоду навіть не знали про такі речі як голод, неправда, користолюбство. Якщо ж торкатися класового суспільства, то тут мораль вже носить класовий характер, хоч насправді є і загальнолюдські елементи. Розрізняють такі функції моралі:

1)  Регулятивна;

2) Оцінювально – імперативна;

3) Пізнавальна.

Мораль відіграє важливу роль  для економіки суспільства, проте  перебуває у складній взаємодії з правом, мистецтвом, політикою і релігією. До основних категорій  моралі можна віднести  обов’язок, добро, зло, гідність,  щастя, честь.

4)  Естетична  –  висловлена перш за все у  сучасному мистецтві, є відображенням суспільного буття але у формі  таких би мовити художніх образів. В естетиці можна зустріти  безліч теорій  творення мистецтва:

А) теорія гри;

Б) теорія магії;

В) теорія праці

Варто  також зазначити, що саме мистецтво виросло за допомоги людини, її потреб  щось пізнавати і створювати.  Предметом мистецтва  постає людина з її поглядами, переживаннями. Мистецтво так би мовити відображає усю реальність за допомоги  художніх образів.

Художній образ  може нести собою якусь ідею і висловлювати її через  явище одиничне.  Він є єдністю матеріального та ідеального, а також об’єктивного і суб’єктивного.

Мистецтво  мітить такі функції як пізнавальну, естетичну, розважальну, виховну. Естетична функція  висловлена через оцінку  суспільних або ж природніх явищ, прекрасних чи безобразних, трагічних або комічних. Прекрасним у мистецтві вважається типовий образ або ж  відображення  реальності. Слід зазначити, що пізнавальний і виховний моменти не можуть виступати у мистецтві  самостійно, незалежно від  естетичного початку.

 

5)      Релігійна –  це різновид фантастичної реальності, відображення якої  тісно пов’язане з вірою у щось надприродне, тобто Абсолюта, Вищого Розуму.

А тому саме виникнення релігії вказує на її  як закономірний  феномен соціально розвитку. Релігія  також має своє коріння: гносеологічне, психологічне  і соціальне. Віра у надприродні явища є обумовленою об’єктивним відношенням  людей, які залежать від природи, соціальних сил, глибоко укорінюється  обмеженості  соціальної  практики.

Пізнавальні корені релігії  безумовно  полягають у розвитку  свідомості людини, її можливості  щодо створення  якихось  абстрактних понять. Психологічні корені  полягають у тому, що релігія звертається не до  людського інтелекту, а швидше до  людських почуттів. Саме такі  психологічні почуття  як страх перед чимось невідомим; не впевненість у чомусь, скорбота і горе за  чимось і кимось створюють такий  собі  відверто кажучи  грунт для самої ж релігії.,

Головною функцією релігії  виступає ілюзорно – компенсаторна, а до інших належать: світоглядна, регулятивна, комунікативна (спілкування, зв’язок, ), інтегруюча (поєднуючи, об’єднуюча, взаємопроникаюча).

Богдан Стрикалюк