На острові Мадагаскарі традиційно проводиться дуже незвичайний фестиваль, який носить назву «Поворот кістки» (Фамадіхана). У ньому беруть участь, крім мадагаскарців їх померлі родичі. Під час фестивалю тих, хто вже був похований, але ще не встиг розкластися повністю, викопують, і танцюють з ними навколо могили під ритуальну музику. Потім трупи знову ховають. Послідовники цього ритуалу вірять: чим швидше тіло розкладеться, тим швидше дух померлого досягне загробного світу.
В Індії існує дуже незвичайний за сучасними мірками танець — танець Гаруди. Гаруда був міфологічним птахом в індуїстській міфології, тому танець також повинен був нагадувати політ птаха. Для цього після символічних танців на землі найбільш вірних прихильників віри, підвішують на канатах за спеціальні гачки, якими підчіплюють шкіру на спині. Після цього, учасників ритуалу розгойдують і катають біля храму.
Дивовижний ритуал, пов’язаний з танцем, існував і в індіанців північної Америки. Серед їх племен існує віра, що якщо принести себе в жертву духу, навіть після смерті зберігається прямий контакт з деревом життя. Однак жертвопринесення має обов’язково проходити у формі танцю, який може тривати кілька годин. Для танцю виконуючого обробляють таким чином: до стовпа, який є символом дерева життя, прикріплюють канат з прив’язаним на кінці вертелом. Цим вертелом пронизують шкіру на грудях учасника ритуалу, і він повинен рухатися то вперед, то назад, виконуючи танець.
Обряди ініціації ніколи не були простими і легкими, але в деяких випадках брали просто бузувірські форми. Так, в деяких племенах Південної Африки хлопчики, які проходять обряд ініціації, повинні засунути руки в рукавиці з листя, яка наповнена мурахами, біль від укусів яких схожа з болем від кульових поранень. Найчастіше цей обряд призводить до почорніння рук або навіть тимчасового паралічу. Бували випадки, що юнаки навіть гинули від больового шоку.
У Папуа-Новій Гвінеї проживає плем’я Канінгара, в якому обряд ініціації хлопчикам робляться надрізи шкіри уздовж спини від плеча до хребта таким чином, щоб на цьому місці залишилися шрами, і шкіра набула схожість з шкірою крокодила.
У Таїланді під час щорічного Вегетаріанського фестивалю проводиться дуже небезпечний ритуал, під час якого чоловіки повинні протикати свої щоки різними гострими предметами: мечами, гаками, списами, кинджалами і тому подібним. Тайці вірять, що таким чином боги вводять учасника ритуалу в транс і майбутньому після ритуалу будуть захищати їх від зла.
Послідовники культу Агхорі, існуючого в Індії, вірять в те, що весь навколишній світ людини, є божеством і тому, заподіювати чому-небудь шкоду або відмовлятися від чогось є блюзнірством. В результаті, в культі присутні дуже дивні обряди і ритуали, як наприклад, поїдання трупів померлих людей, своїх екскрементів або інших виділень.
У тій же Індії дуже цікавим є культ богині Калі, якій приносили людські жертвоприношення. У 13 столітті жерці богині організували таємне товариство вбивць — тагів, які повинні були вишукувати жертви для богині і здійснювати над ними ритуальне вбивство. Обряд виконувався раз на рік. Тагі групами по 10-15 чоловік вистежували жертву, яким обов’язково повинен був стати здоровий і багатий чоловік, а потім душили його, читаючи спеціальний молитву . Пізніше труп несли в спеціальне місце і проводили над ним жорстокі розправи, в тому числі — виколювання очей, розчленування тощо. Деякі стверджують, що і до цього дня в Індії існує культ богині Калі.
На заході Китаю існує обряд, згідно з яким людина, яка жодного разу не вступала в законний шлюб, повинна після смерті бути похованим разом з людиною протилежної статі. Здавалося б, в цьому немає нічого страшного, якби не той факт, що подібний ритуал призводить до торгівлі мерцями. До того ж, якщо трапляється так, що хтось із молодят вмирає напередодні весілля, весілля все одно треба проводити. Виходить, що одружуються мертва і жива людина.
Всім відомий древній самурайський обряд честі харакірі — ритуальне самогубство самурая в Японії, яке той повинен був здійснити, щоб відновити свою честь. Ритуал полягав в тому, що самурай повинен був розпороти собі живіт у вигляді хреста. Якщо ж у нього не вистачало сил терпіти біль і він втрачав свідомість, його справа докінчував асистент.
У Тибеті практикується обряд «Тшед», згідно з яким людина, яка хоче пройти посвяту в маги, повинен сховатися в безлюдному місці і почати грати на спеціальному інструменті, виготовленому з стегнової кістки людини. Вважається, що таким чином він скликає різних демонів, які повинні з’їсти його сутність, щоб на ранок він зміг воскреснути новою людиною. Імовірно, під час цього ритуалу діє самонавіювання і психосоматичні болю, оскільки людина дійсно відчуває больовий шок.
Ольга Степаненко
