Розвиток раннього буддизму

Буддизм виник на тлі вже існуючих релігійних та філософських традицій Індії. Протести проти брахманських доктрин атмана (душі), карми (дії) та мокші (звільнення) висловлювалися ще до проповідування Будди різними школами думки.

Інші важливі фігури включають Ніганту Натапутту, який вірив у порятунок через аскетичне життя самодисципліни, і Санджая Белатіпутту, скептика, який уникав відповідей на фундаментальні метафізичні питання. Джайнська традиція ототожнює Ніганту з Махавірою, а позначення «аджівіка» застосовується як до послідовників Макхалі, так і до всіх неортодоксальних сект, крім джайнів, скептиків і чарваків.

Відмова від ортодоксії

Буддизм, джайнізм і адживіки загалом відкидали жертовний політеїзм брахманів і містицизм Упанішад. Усі ці течії визнавали верховенство природного закону у Всесвіті. Проте буддизм зберіг ведичні поняття карми та мокші, відкинувши при цьому фундаментальну концепцію атмана.

Чотири благородні істини

Історичний Будда, проповідував свої чотири благородні істини:

1. Дуккха: Загалом перекладається як «страждання», але охоплює ширше почуття незадоволення існуванням у феноменальному світі.
2. Походження дуккха: Дуккха виникає через танху («бажання» або «жадання»).

3.Припинення дуккха: Можливість припинення страждання.

4. Шлях до припинення дуккха: Дотримання Восьмерічного шляху.

Природа дуккха

Хоча слово «дуккха» у звичайній мові означає страждання, Будда використав його у ширшому сенсі, включаючи як задоволення, так і біль, як щастя, так і страждання.

Існує три аспекти цієї концепції:

1. Дуккха як звичайне страждання.
2. Дуккха, що виникає через непостійність речей, навіть із стану задоволення.
3. Дуккха як п’ять агрегатів, що утворюють будь-яку особистість: форма, відчуття, концепція, схильність і свідомість.

Залежне походження

Будда вчив, що дуккха виникає з жаги (танха; санскрит тришна), яка виникає з відчуття (ведана), а відчуття — з контакту (спарша). Це приводить до низки умов, що ведуть до невігластва (авіджа; санскрит авідья). Цей ряд умов відомий як «залежне походження» (палі: патика-самуппада; санскрит: пратітья-самутпада), що буквально означає «залежне виникнення».

Висновок

Ранній буддизм розвинувся в контексті складного релігійного та філософського ландшафту Індії. Будда використав існуючі поняття та адаптував їх, щоб створити нову систему, яка відкидала ортодоксальні вірування і пропонувала шлях до звільнення від страждання. Чотири благородні істини і концепція залежного походження стали фундаментом його вчення, що залишається актуальним і донині.

Іван Гудзенко