Інші важливі фігури включають Ніганту Натапутту, який вірив у порятунок через аскетичне життя самодисципліни, і Санджая Белатіпутту, скептика, який уникав відповідей на фундаментальні метафізичні питання. Джайнська традиція ототожнює Ніганту з Махавірою, а позначення «аджівіка» застосовується як до послідовників Макхалі, так і до всіх неортодоксальних сект, крім джайнів, скептиків і чарваків.
Відмова від ортодоксії
Буддизм, джайнізм і адживіки загалом відкидали жертовний політеїзм брахманів і містицизм Упанішад. Усі ці течії визнавали верховенство природного закону у Всесвіті. Проте буддизм зберіг ведичні поняття карми та мокші, відкинувши при цьому фундаментальну концепцію атмана.
Чотири благородні істини
Історичний Будда, проповідував свої чотири благородні істини:
- Дуккха: Загалом перекладається як «страждання», але охоплює ширше почуття незадоволення існуванням у феноменальному світі.
- Походження дуккха: Дуккха виникає через танху («бажання» або «жадання»).
3.Припинення дуккха: Можливість припинення страждання.
- Шлях до припинення дуккха: Дотримання Восьмерічного шляху.
Природа дуккха
Хоча слово «дуккха» у звичайній мові означає страждання, Будда використав його у ширшому сенсі, включаючи як задоволення, так і біль, як щастя, так і страждання.
Існує три аспекти цієї концепції:
- Дуккха як звичайне страждання.
- Дуккха, що виникає через непостійність речей, навіть із стану задоволення.
- Дуккха як п’ять агрегатів, що утворюють будь-яку особистість: форма, відчуття, концепція, схильність і свідомість.
Залежне походження
Будда вчив, що дуккха виникає з жаги (танха; санскрит тришна), яка виникає з відчуття (ведана), а відчуття — з контакту (спарша). Це приводить до низки умов, що ведуть до невігластва (авіджа; санскрит авідья). Цей ряд умов відомий як «залежне походження» (палі: патика-самуппада; санскрит: пратітья-самутпада), що буквально означає «залежне виникнення».
Висновок
Ранній буддизм розвинувся в контексті складного релігійного та філософського ландшафту Індії. Будда використав існуючі поняття та адаптував їх, щоб створити нову систему, яка відкидала ортодоксальні вірування і пропонувала шлях до звільнення від страждання. Чотири благородні істини і концепція залежного походження стали фундаментом його вчення, що залишається актуальним і донині.
Іван Гудзенко
