Витоки літературного романтизму пов’язані з філософськими ідеями Руссо, Канта, Гердера та Шеллінга. Ці мислителі відкинули сухий раціоналізм і звернули увагу на ірраціональне, емоційне та суб’єктивне. У центрі їхніх ідей було прагнення повернути людину до її природного стану, до єдності з навколишнім світом.
Література романтизму також виникла на тлі значних суспільних змін, таких як Французька революція та промислова революція. Ці події викликали бажання відновити втрачену гармонію між людиною та природою, а також звернути увагу на внутрішні конфлікти особистості.
Літературні напрями романтизму
Англійський романтизм
Англійський романтизм значною мірою визначили творчість Вільяма Вордсворта, Семюела Тейлора Колріджа та Джорджа Гордона Байрона. Збірка «Ліричні балади» (1798) Вордсворта й Колріджа стала маніфестом романтизму, в якому вони звернули увагу на зображення повсякденного життя через призму поезії. Байрон, у свою чергу, створив образ «байронічного героя» — індивідуаліста, який кидає виклик суспільним нормам.
Німецький романтизм
Німеччина стала важливим центром романтичного руху, а її література була тісно пов’язана з філософськими ідеями. Йоганн Вольфганг фон Гете у своєму романі «Страждання молодого Вертера» передав складний внутрішній світ героя, що став символом романтичного бунту. Німецькі романтики, такі як Новаліс і Фрідріх Шлегель, також підкреслювали важливість містики та символізму.
Французький романтизм
У Франції романтизм отримав розвиток завдяки творчості Віктора Гюго, Жорж Санд і Альфонса де Ламартіна. Гюго в романі «Собор Паризької Богоматері» поєднав романтичний інтерес до готичної архітектури з темами свободи та боротьби за права особистості.
Український романтизм
В Україні романтизм розвивався на основі національної самосвідомості та інтересу до народної культури. Тарас Шевченко став символом українського романтизму, оспівуючи красу природи, боротьбу за свободу та любов до рідної землі у своїй поезії.
Вплив романтизму на літературу
Романтизм докорінно змінив літературу, привівши до переосмислення ролі митця й мистецтва. Він заклав основи для подальших літературних течій, таких як символізм і модернізм, які запозичили у романтиків увагу до індивідуальності, емоцій та символізму.
Іван Гудзенко