malhutРозпочалася моя подорож з Одеси, в якій я декілька днів перебував з робочим візитом:) . Приїхавши вранці 30 червня з Одеси я  відразу вирушив до центру «Гілель», де відбувалася вся робота школи. Приїхавши в центр Львова на вулицю Дорошенка, почав шукати проспект Свободи 1.3.

Зрозумівши, що самотужки я не знайду цей проспект, почав запитувати місцевих львів’ян, які досить ввічливо мені все пояснили. Знайшовши, завдяки підказками, саме цю  адресу, я не знайшов «Гілель». 🙂

Я почав  питати людей, які працюють біля «Гілель», вони сказали, що не знають де він знаходиться. Я відразу трішки запанікував. Ви скажете, чому?

Відповідь проста:  мій телефон заглючив та стерлися практично усі номери  з телефонної книги,  і в мене зник номер організаторів.  Минула година, і я побачив молоду жінку, яка йшла з величезними пакунками. На підсвідомому рівні я  зрозумів, що це, напевно, організатор школи «Мальхут». Я підійшов  до неї і запитав:

–  Ви не знаєте де клуб «Гілель»?

–  А ви шукаєте клуб для дискотеки?  – вона з посмішкою відповіла.

Через свою сором’язливість я почервонів.

– Ні,  не для дискотеки, для слухання лекцій по іудаїзму . – вона відразу все мене розповіла, як буде проходити робота, так би мовити, розказала політику партії:)

Після розмови з  цією молодою жіночкою, яку насправді звати Олена Андронатій, яка є директором клубу «Гілель», я пішов в Хостел Сан, який розміщений у самому центрі Львова. Прийшовши в Хостел, я був вражений хорошими умовами цього костелу та кімнат. Не можна сказати, що там люкси чи напівлюкси , але жити цілком зручно .

Коли я зайшов в  кімнату побачив хлопчину, який спав. Вирішив його не турбувати, поклав речі та гайда вивчати іудаїзм.  У «Гілель» я побачив дуже багато людей, які приїхали в школу “Мальхут”.  За моїми особистими підрахунками у школі було близько 28-31 людини. Відразу ми почали знайомитися. Першим з учасників, з яким я познайомився, був Павло із Чернівців ( високий білобрисий хлопчак, який зовнішньо схожий на єврея) . Я запитав його чи він єврей, але він сказав, що  ні. Як виявилось, він просто досліджує іудаїзм, і хоче дізнатися якомога  більше.

Після цього я познайомився з нашими братніми білорусами Сергієм та Анею, які на диво розуміли мою українську мову:). Ой, зовсім забув, коли зайшов в кімнату, де мали б бути заняття школи, я помітив свого товариша Руслана Халікова та його дружину. Відразу з ними привітався і запитав, як там наш неслухняний Донецьк. Насправді, протягом школи обидва Халікови переживали за події на Донбасі, адже саме 30 червня відновилася АТО, їх можна зрозуміти, адже в Донецьку залишилися їхні рідні та близькі. Потім я познайомився з Іваном, який був одним із найяскравіших людей на цій літній школі, доречі, він за національністю єврей, але громадянство має українське.

. Я був у  декількох школах та на конференціях такого типу,  і вперше я помітив таку щирість та відвертість і, звичайно, турботу за учасників. Після того, як ми всі поїли до нас прийшов Артем Федорчук –  єврей за національністю, але з слов’янським ім’ям та призвіщем, який розповів нам трішки про школу та нашу роботу. Почав розповідати нам про євреїв та царство, його лекції були надзвичайно цікавими, я дізнався масу нової інформації про поширення єврейства на території сучасної України.

2

Після його лекцій були нові лекції  Шури Фішель, яка розповідала нам про єврейську іконографію і потрохи вчила нас івриту. Лекції були надзвичайно цікавими і наочними. О, доречі,  насправді, в перший день нам повинні були викладати пари не Шура Фішель і Артем Федорчук а Михайло Фогман і Катя Малахова. Але через непередбачувані обставини  Михайло Вогмана, який має громадянство Росії не пустили в Україну і Катя Малахова поїхала його рятувати тому відбулася своєрідна  рокіровка. Після лекції незабутньої Шури Фішель, розпочалася цікава лекція Олени Андронатій про суть екскурсій. Після лекцій нас нагодували, і всі ми пішли до себе в костел. А, забув, в аудиторії були не тільки аспіранти і молодці науковці, але і школярі, які не гірше розбиралися іудаїзмі. Так закінчився перший день.

1

Другого дня ми прийшли всі на ранній смачний сніданок та побачили наших нових викладачів Михайло Вогмана та Катю Малахову. Першу лекцію нам почав читати Михайло Вогман, про хасидські казки. Лекції були надзвичайно цікавими, і, подекуди, мені здавалося, що Михайло сам полюбляє бути казкарем:)

Після його лекцій був обід і розпочалася лекція Каті Малахової про хасидизм. Лекції були цікавим та наочними, і  я дізнався таке про хасидів, що не міг ніде знайти в книгах про них.

Після лекцій ми повечеряли, і всі пішли комашками гуляти по нічному чарівному Львову. Доречі, на літній школі були не тільки українці, але й білоруси та росіяни. На третій, і останній день, усі ми поїхали на екскурсію в Броди та Радзивіль. Приїхавши в Броди нам розпочали екскурсію по місту  наші чарівні екскурсоводи – це Катя Малахова та Олена Андронатій. Від міста, ми перемістились на єврейське кладовище, де я побачив класнючі погрибальні плити.

3

Також на кладовищі ми займалися практикою читання надгробних таблиць, доречі, уроки Шури Фішель про єврейську іконографію та іврит не пройшли даремно:). Оскільки мені з Бродів додому 1.5 години, я вирішив поїхати додому, щоб не повертатися у Львів. Тому, я не поїхав Радзивіль, і не можу розповісти як закінчилася школа, але можу сказати, що все було мега круто. Організаторам респект. Мене найбільше вразила дружність євреїв, в яких ми усі повинні ще багато чого повчитися….

Доречі організаторами школи “Мальхут ” було, творче об’єднання Самбатіон. Якщо ви теж, бажаєте взяти участь чи поїхати на школу по Іудаїзму тоді, заходьте на офіційний сайт Самбатіона. http://www.sambation.net.

Ігор Дмитрук