Наукові погляди відомого англійського вченого в області фізики, математики та астрономії відомі на увесь світ. Не зайдеться, мабуть, жодної освіченої людини, котра не знала б закону Ньютона «всесвітнього тяжіння», зокрема інцидент з яблуком, його експерименти з оптики та астрономії тощо. Його формулу, в якій сила тяжіння дорівнює масі та коефіцієнту «g», який дорівнює 9,8 – 10, — знає чи не кожен зі шкільного курсу фізики. Ім’я видатного англійського вченого є знаним на весь світ і вважається, що кожна людина для рівня загального розвитку повинна знати це прізвище. Поряд з цим, існує Ньютон про якого мало хто знав ще за часів його життя. Існують чимало фактів з життя вченого, котрі він сам впродовж усього свого життя ретельно приховував навіть від знайомих та друзів, котрі були поруч з ним. Чимало таємниць з життя Ісаака Ньютона пішло до могили разом з ним. Однак, на основі його записів праць, записок, щоденників, свідоцтва його друзів розкривають нам іншого – маловідомого і незнаного Ньютона – релігійного, подекуди прихованого та містичного, загадкового та мовчазного.Що ж унікального в релігійних поглядах вченого? Яка позиція його Англіканській та Католицькій Церкві? Про це варто дізнатись, оскільки його переконання відображають стан усієї світоглядної картини, що панувала у той час.
Вважається, що Ньютон випереджував науку свого періоду. Проте основних світоглядних концепцій, що панувало в цілому в епоху Нової Доби – вчений дотримувався. Ці принципи були важливими, які допомогли йому зконцентруватись правильно, щоб отримати позитивні результати. Раціоналізм, деїзм та механістична картина Всесвіту були основою, від яких той відштовхувався.
Народився сер Ісаак Ньютон у невеличкому англійському селі 25 грудня (4 січня) 1643 року в час розпалу політичних конфліктів та громадянських воєн у Англії. Сам факт народження Ньютона у Різдво вважалось з його боку великим подарунком долі та знаком згори. Ньютон не зміг застати в живих свого батька. Малого Ньютона довгий час вагались охрестити, і все ж на цей крок наважилась його мати і назвала його в честь покійного батька. Не зважаючи на слабке здоров’я, це не заважало йому прожити 84 роки. Дорісши до свого повноліття, Ньютон переїжджає до Кембриджу у червні 1661 року, оскільки настрої англійського суспільства, що панували у Лінкольнширі його не задовільняли. Здавши успішно знання з латини у Кембриджі, Ньютон зарахований до «Триніті — коледжу».
У той час не зважаючи на відкриття з астрономії Галілеєм, природознавство, астрономію та філософію викладали в стилі Аристотеля. У коледжі Ньютон проявляв свою набожність з неабиякою ревністю. Йому було 25 років, коли він з жалем дивився на ті настрої, що панували серед його ровесників у коледжі. Його засмутили та вразило життя студентів у коледжі – скрізь, на його думку, панує розпуста, веселощі, танці, п’янство. Студенти у селах чатували на жінок аморальної поведінки. Вивчаючи фізику, астрономію, мистецтво та латину, Ньютон вільний час проводить наодинці. Дух, який панував в коледжі робить його утаємниченим та самотнім. Поряд з часом, який студенти проводять за веселощами, Ньютон складає списки віце-канцлеру та здійснює компромат на студентів, які поводяться аморально, щоб ті постали перед університетським судом. Ньютон не був популярним серед студентів, і набував собі більше ворогів, ніж друзів. Однак Джон Віккінс був серед тих, кому підфортунило товаришувати з Ісааком Ньютоном. Ньютон і Віккінс переселились чим подалі від життя студентів. Навіть найближчі знайомі, що знали Ньютона з позитивного боку, описували відносини Віккінса і Ньютона дивними. Через короткий термін, Віккінс стає особистим секретарем з огляду на те, що в останнього було доволі становище в англійському суспільстві. Окремі допускають думку про їх гомосексуальність, проте здебільшого спираючись на релігійне виховання Ньютона, така точка зору спростовується. Ньютон і Віккісн прожили 20 років в одній кімнаті і записували результати усіх експериментів, які проводив вчений. Ньютон любив самотність, а також тиху й спорожнілу кімнату. Веселощі та подорожі, вільні статеві стосунки його не цікавили. У нього був особистий світ, куди вчений нікого не допускав. Ньютон працював щоденно по 18 годин на добу. Його особливим зацікавленням була алхімія як спосіб можливого здобуття філософського камення – чистого золота в результаті змішання багатьох металів та сплавів.
Світоглядна наукова картина, на яку спирався Ісаак Ньютон базувалась на його перефразованих словах: «Платон мені друг. Аристотель мені друг. Але істина дорожче». У той час позиція Рене Декарта, в якій відкидалась позиція Аристотеля про Всесвіт полонила Ньютона. Декарт описав Всесвіт як гігантський механізм, який сам по собі працює. В час чуми, Ньютон один у кімнаті з захоплення перечитує та знайомиться з роллю деїзму у світоглядній картині розуміння Всесвіту. Ньютона засмучує одне – у цій системі відсутня роль Бога, Того, про Якого було навчено з дитинства. Природа нічого не робить нічого бездумного. І чи не буде це Той, — писав Ньютон, хто прекрасно та мудро керують цими процесами? Цей умовивід був способом перевірити концепцію Декарта. За цей час Ньютон глибоко вивчає математику, і створивши свою систему числення, обчислює траєкторію руху планет. Його вражає деяка сила, котра тримає Місяць та планети на свої орбіті і змушує яблука, що ростуть на деревах падати. Філософи усі починаючи від Декарта до Аристотеля вважали, що білий колір світла – чистий, а кольори виникали в наслідок його зміни. Створивши призму, Ньютон довів протилежне – біле світло складається з основних кольорів веселки.
Наприкінці 1660-х рр.., ці наукові відкриття розповсюдилось по всій Європі. Варто сказати, що Ньютон не уявляв науку, будь що без Бога. І лише французькі матеріалісти приберуть Бога з його наукової системи. Силу всесвітнього тяжіння, яка була досліджена Ньютоном вважалась ним священною та божественною.
Ньютон читав Святе Письмо глибоко та розважливо. Якщо на його наукові відкриття уся Європа звернула увагу, то його релігійні пошуки – проігноровані. Вважається, що власне, його прихованість стала цією причиною. Ньютон прекрасно усвідомлював, що переконання, яких він дотримуються повторять долю єретиків усієї Європи не зважаючи на його внесок в науку. Релігійні переконання та доктрини Ньютона показують нам його маловідомого, набожного, подекуди з легкістю фанатичного, єретичного з позиції церкви. Віра була способом його життя. Манускрипти Ньютона дають знати про духовні преконання вченого.
Алхмія – це те, що захоплювало його з 1668 року, і розтягнуло це захоплення до 25 років, хоча вкінці зрозуміє, що це безрезультатно. Однак безрезультатність занять Ньютоном алхімією – лише наші висновки. Заняття було таємними, оскільки той міг бути повішеним до ганебного стовпа. Асистент та товариш Ньютона навіть і не здогадувався всього, над чим працював вчений і тримав в таємниці. Усе що він писав – і ті записи були шифрованими, скороченими. Ньютон стверджував, що особливості рецептів алхімії можна побачити у творах від класичних грецьких до Біблії. Особистий рукопис Ньютона розриває усі таємниці його пошуку філософського каменю та заняттю алхімією. Його рухало не стати заможним – а зрозуміти дію Бога, і змогти зрозуміти загадки творіння Божого. Ньютон вважав, що алхімія розриває великі секрети як творить Бог. Він вірив і був цілком переконаний, що саме Бог обрав Ньютона на велике служіння – через алхімію розгадати секрети Божого творення.
Перед Ньютоном була велика дилема, коли він пробирався по академічній драбині. Це означає, що він від архієпископа повинен був отримати сан в англіканській церкві. Ісаак Ньютон рішуче відкидає будь яку пропозицію отримати церковний сан в церкві Англії. Він досліджує тривалий час історію церкви, писання святих отців та Святе Письмо. Ньютон приходить до висновку — церква Англії разом з католицькою церквою не лише мають протиріччя зі Святим Письмом, але й багато в чому спотворили і перекрутили зміст. Відтоді, він приходить до висновків, які наштовхують його на відкидання Св. Трійці. Він каже, що Всемогутній Бог, як унікальна та всемогутня Особа не може протирічити першій Заповіді Божій: «нехай не буде у тебе інших богів». Вчений вважав, що сюди також слід і віднести вчення Нікейського собору та усі можливі його рішення. Ньютон вважав, що тринітарне вчення – єресь, і до 1670 р. Ньютон таємно сповідує аріанський варіант християнства. Він вважає, що назва «Триніті- коледеж» названого університету – богохульство. Ньютон тримав це в таємниці, оскільки боявся бути викениним із суспільства. Об’єкт критики Ньютона – образ імператора Констятнтина з Нікейським собором та монастирі. Він чомусь вважав, що саме в монастирях і зародалась ідея Трійці, а також ухиляння людини від шлюбування як вчення бісівського. Пізніх отців церкви ( не включаючи ранніх та апологетів), Ісаак Ньютон вважав богохульниками, розпусниками, вбивцями, тиранами. В одному зі своїх записів, Ньютон із захопленням читає історії про катування монашок і в коментарях робив помітки, в яких не був проти жорстоких допитів монашок, в яких варто було б запитувати з ким вони постійно розділяють нічне ложе з монахами та священиками. Йому подобається такі описи в яких Ньютон каже: «так і потрібно поступати з аморальними антихристами».
Ньютон з жадібністю почав читати Біблію і досліджувати біблійні пророцтва. У його кімнаті, було більше 30 різних перекладів, включаючи текст на івриті та арабською. Пророцтва Даниїла та одкровення Івана Богослова – були його улюбленими пророчими книгами, досліджуючи які, вчений проводив цілі ночі. Через складний символізм, багато священиків відмовлялось трактувати їх. На думку Ньютона, в них закладений божественний шифр, згідно з якими, Бог показав в них зіпсованість католицької церкви і той факт, як церква зіпсує вчення християнства. Жінку, котра сидить на чудовиську з сімома рогами та десятьма рогами, і яка тримає чашу з богохульствами – образ блудниці, який означає папство, і усі мерзенні його вчинки (особливо в період порнократії). Вавилон Великий, на думку Ньютона – уся догматична система католицизму. Ньютон також вважає, що потрібно повернутись до чистого біблійного віровчення. В Апокаліпсисі Ньютон шукає прихований сенс будови Всесвіту. Водночас алхімія переконує його у всемогутності Творця. Атоми і закони механіки є ніщо, на думку вченого, в порівнянні з розумом Творця – Бога.
У 1775 році, вчений полишає «Трініті — коледж». Як професор, він їде до Лондона з проханням англійського короля Чарльза II відмовити його в прийнятті сану. Його твори «Гіпотеза, що пояснює властивості світла», а також «Принципія математика» стають популярними та знаними в королівських та аристократичних товариствах.
Отримавши схвалені за наукову діяльність від короля, Ньютон добивається свого і продовжує займатись наукою. У своїх доробках, вчений захоплюється храмами, які на його думку, розривають таємний сенс будови світу. Бог, як вважає, Ньютон, обрав саме його, щоб розкрити такі таємниці. Він вподобав собі храм Соломона, який нині є стіною плачу у Єрусалиму. Сцени з книги Одкровення відбувались у храмі і для Ньютона було актуальним і важливим розгадати таємниці храму, а значать, на його думку, — день Апокаліпсису, який знищить, як він писав «гріховне християнство». Для нього це було пророчою подією майбутнього, оскільки він почав вірити у те, що коли прийде Христос на землю, — Ісус відбудує храм і Ньютон матиме змогу більше дізнатись про будову Всесвіту прорахувавши за допомогою математики. Досліджуючи храм Соломона описаний у тексті Старого Заповіту, Ньютон намагається зрозуміти якими способом Бог творить усе. Він досліджував рухи траєкторії планет і здійснював математичні обрахунки. Він описував закони руху тіл і закон тяжіння небесних тіл.
Продовжуючи вивчати Біблію, Ньютон вважав, що настання тисячолітнього царства на землі покінчить із зіпсованим християнством. Його мета – хоча б у найдрібніших подробицях знайти посилання на дату повернення Христа на землю.
Вважається, що Ньютон провалив усі спроби в алхімії знайти філософський камінь. У 1693 році Патіо – товариш, математик та алхімік, з яким товаришує Ньютон для дослідження пропонує його нове житло. Але в одному з листів пише, що можливо скоро помре. Цей лист доволі сильно та безпрецедентно вразив Ньютона і у відповідь благає його заручитись підтримкою фізиків і також про те, що молиться до Бога про його одужання. Патіо не помер, але відносини з Ньютоном через рік повністю зіпсувались. Патіо відкривав спосіб життя Ньютона, його відношення до моралі, консерватизм, деякі таємниці його наукової діяльності, за що Ньютон у відповідь порвав повністю відносини та дружбу з ним. Ньютон потрапляє в тенета депресії і погіршення стану здоров’я. Англійський філософ Джон Локк, як це було видно в одному з листів, намагався збити у ставленні Ньютона до жіноцтва та його консерватизмі. Дізнавшись одного разу, що Локк захворів, то написав у листі, щоб краще той вмер. В цей час вчений переживає депресію та розпач. Майже не працює за наукою і спостерігає поганий сон. Він поросив вибачення у всіх друзів посилаючись на своє самопочуття. І дійсно, через тривалу втому, Ньютон зміг похитнутись. Його почали переслідувати думки, в яких боявся, що його друзі розкриють перед усіма його єритичні переконання.
Набравшись сміливості та терпіння, Ньютон покидає назважди «Трініті» та переїздить до Лондона, де отримує непогану платню від Королівського товариства. Весь свій час він зберігав свої єретичні переконання і не зізнавався у них. Він прекрасно усвідомлював, що англійці – віданні англіканці, і сенс пояснювати правильність чи хибність переконань –не є вартим уваги. У віці 84 роки, лежачи на смертельному одрі, Ньютон перед найближчими друзями, розрив «усі карти» зізнавшись в усіх єретичних переконаннях. Ньютон відмовився від останньої сповіді перед смертю, так як вважав, що назавжди покинув католицьку церкву.
У 1727 році Ісаак Ньютон помирає і деякі з його писань і нині залишились зашифрованими, так і не розгаданими через глибокий символізм. В Єрусалимі, де Христос відбудує храм, і настане ера «чистого християснства» звільненого від усяких домішок – частина його переконань. Один з його друзів в рукописах знайшов у Ньютона цікавий запис, згідно з яким Ньютон посилаючи на Книги Даниїла та Одкровення зміг математично обчислити дату повернення Христа на землю. Ньютон пророкував повернення Христа на землю у XXI столітті. Ця дата – 2060 рік… Час покаже.
Євген Распопов
Яка твоя реакція?
