Іонійська філософія

Іонійська  філософія –  один  із давніх  напрямків  у грецькій філософії.  За  своєю  істотною формою   вона  є матеріалістичною  філософією, яка  зміщує  акцент  на вирішенні  фізичних (природо – наукових) проблем.  Виникла  на малоазійському узбережжі  іонійського  міста  Мілет. Саме  звідси  бере  свій початок перша  новоутворена  філософська  школа.  Засновником  Мілетської школи  вважається  Фалес,  а її  представниками  –  Анаксімен та Анаксімандр.  Філософами   цього напрямку  вперше  було  поставлено  важливе   питання    щодо  вічної  першоматерії,  субстанції,  з якої  виникають або ж повертаються  усі речі. Об’єктом  дослідження  в іонійській філософії  постає природа.  У розумінні  філософів  спостерігається  відмінність щодо  пояснення  першооснови  всього сущого.

За поглядами  Фалеса,  багатоманітність  природи, а  також  усіх речей, явищ   можна  зводити   до  першооснови  – вологої природи, точніше води. На його думку  те, що виникає із води  – туди ж само повертається.  Фалес  надає всьому  світу  одухотвореності  та божественності,  а тому  і сам говорить:  «світ одухотворений і повний  богів».  Божественне ототожнюється ним  з  водою, власне  матеріальною сутністю. Стійкість  землі  він пояснює  її знаходженням  над  водою,  спокійністю та плавучістю.  На  відміну  від Фалеса, Анаксімандр  вважає  першопричиною  всього  сущого  апейрон. Тобто  його  погляди   здебільшого  називають  стихійно – матеріалістичними.  Апейрон  з точки зору Анаксімандра   може перебувати   у вічному русі  та породжувати  безкінечну  кількість і багатоманітність  всього, що існує.

Як  бачимо,  Анаксімандр відходить від натурфілософії  буття  до  глибокого витлумачення  першоначала «апейрона»  – матерії,  яка може розглядатися  як абстрактне,  що наближається  за своєю сутністю до  поняття,   яке  включає  у собі  існуючі  властивості  природних  елементів. Анаксімандр   стверджує  про  виникнення  живих істот  на вологому місці, які вкриті лускою та шипами.  Наївність   його  думки  полягає  в тому,  що  живі істоти,  вийшовши  на  землю  змінили  спосіб  свого життя,  набувши іншого  вигляду.  А твердження «людина  походить  від  істот, точніше від риб»  є неприйнятним. А ще  найбільш  незрозумілим  є  вислів   Анаксімандра  про те, що людина тому і  збереглася,  що від початку  не була  такою як сьогодні.

Наступний  послідовник  школи  іонійської філософії  Анаксімен мислив    першоначальну природу  у повітрі.  З  його  поглядів  видно, що   усе виникає  із нього  і  повертається.   Чому  Анаксімен  обирає  першоосновою повітря?   Для того, щоб показати  чим  воно відрізняється  від  інших:  у нього  є такі властивості, які  відсутні  у воді.  Повітря  є  необмеженим і поширеним.  А світ, що є живою істотою  народжується  і помирає, а тому  і потребує  для   існування  повітря.  Анаксімнен говорить, що людська  душа – повітря, для кожного із нас  є  принципом  об’єднання.

Оригінальність  філософії  Анаксімена  полягає  у тому,  що  становлення   нових речей, явищ,  різновид  пояснюються  різними ступенями  переходу  одного стану в інший. Анаксімен  визнає  існування  безмежність  світів,  які на  його думку   походять з повітря.  Цього філософа  слід вважати зачинателем  античної астрономії.  Він  унікальний  у своєму вченні  про небо та  зірки.   Такі небесні  світила як Сонце, Місяць  та інші  за своїм походженням  є земними.   Утворення  зір  розглядається  Анаксіменом  ніщо інше  як розрідження  повітря  і рівень  його віддаленості  від Землі.  Найближчі зірки  виробляють тепло,  що падає на землю, тоді  ж  як далекі – перебувають  у стані нерухомості.  Мислителю  приписують гіпотезу  як пояснення того  як відбувається затемнення Сонця і Місяця.

Таким чином  можна  зробити  наступний  висновок:  філософами   Мілетської  школи  було закладено  міцний  фундамент для подальшого  розвитку  античної  філософії.  Підтвердженням  цього  слугують  ідеї  цих мислителів, а також той факт, що усі наступні  філософи  Стародавньої  Греції  все  ж таки   зверталися  до їхніх творів.  Послідовниками іонійської філософії   були зроблені кроки  для подолання   міфологізму  та закладення  ними  передумов  нового  мислення.

Богдан Стрикалюк

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Новий ресурс про християнство

Рубрики
Ми у Facebook