Історія заснування
Чхондогьо зародилася з руху Тонхак у період династії Чосон. Релігія була заснована у 1860 році Чхве Че У, який стверджував, що отримав пряме натхнення від Небесного Імператора (Чхонджу). Основною метою Чхве було не лише духовне оновлення, але й зміна соціального ладу в Кореї. Однак його реформи зіткнулися з опором цивільної влади, що призвело до його страти у 1864 році. Незважаючи на це, ідеї Чхондогьо знайшли продовження завдяки його послідовникам, зокрема Чхве Сі Хьону та Сон Пьон Хі, які внесли значний внесок у розвиток релігії, включно зі зміною її назви на «Чхондогьо» у 1905 році.
Філософія та основні принципи
Серцем Чхондогьо є філософія, що поєднує духовність та людяність. Основний принцип релігії виражається формулою: «Людина і Бог єдині» (In-Nae-Ch’ŏn). Це означає, що людина та божественне начало нерозривно пов’язані.
Центральний текст релігії — формула з 21 слова (чумун), яка звучить як дороговказ до просвітлення:
«Нехай творча сила всесвіту буде в мені в достатку. Нехай буде зі мною небо, і кожне творіння здійсниться. Ніколи не забуваючи цієї правди, все буде відомо».
Ця формула наголошує на єдності тіла та духу, а також на ролі Бога як універсального начала, присутнього у всьому сущому.
Ритуали та обряди
Однією з ключових практик Чхондогьо є ритуал «чхонгсу», під час якого на вівтар поміщається чиста вода як символ щирості та духовної чистоти. Адепти віддають молитви (кідо) при виході з дому та поверненні до нього, прагнучи зберігати чистоту думок і позбуватися шкідливих емоцій, таких як жадібність та лють.
Щонеділі віруючі збираються у храмах для поклоніння Богові, що підкреслює важливість спільної духовної практики.
Відмова від концепції вічної винагороди
На відміну від багатьох інших релігій, Чхондогьо не проповідує ідею вічної винагороди після смерті. Натомість релігія зосереджується на досягненні миру та праведності в цьому світі через духовний розвиток і моральну поведінку.
Попри трагічні долі перших лідерів, Чхондогьо зберегла свої позиції як одна з національних релігій Кореї. До кінця XX століття кількість її прихильників становила близько 3 мільйонів. Її вплив поширюється не лише на духовну сферу, але й на суспільне життя, формуючи етику та моральні норми.
Іван Гудзенко
