У цю епоху твердо закріпилася релігійно-міфологічна ідеологія. Люди вірили у втілення богів і духів в тварин. Багато птахів, риба, тварини мали схожі обриси з обличчям богів або духів. Ці божественні істоти називали напівбогами. Шан-ді був головним божеством у всьому пантеоні. Саме йому корилися всі духи природних стихій, боги, люди. Він вважався першовідкривачем, родоначальником живого на землі. Поруч з тим в міфології існувала інша версія зародження життя. У нескінченному хаосі і безладі Всесвіту випадковим чином з’явилися дух Інь і дух Янь. З тих пір Інь управляє землею, Янь — небом. Нескінченний морок закінчився і запанував світ, почало зароджуватися нове життя на землі.
Міфологічна передісторія має важливе значення у формуванні перших філософських концепцій. Багато ідей і образів з міфології перейшли в філософські трактати. Народні образи і повір’я обґрунтовують вчення мудреців.
Одночасно із зародженням космогонії ідеології про сили Інь і Янь з’явилися натуралістичні ідеї про п’ять першостихій. Споглядання за вогнем, водою, землею, металом і деревом, призвело мислителів до висновків, що життя зародилося завдяки цим силам. Варто розділити їх або відкинути хоча б одну — життя загине. Вода повинна залишатися мокрою і текти вниз; вогонь підніматися вгору своєю силою; дерево повинно випростатися і бути здатним згинатися; метал — підпорядковується впливу навколишнього середовища; природа землі приймає посів робітників і дякує за догляд багатим урожаєм.
Звеличення богів і духів стало програватися культу першопредка. Історичні традиції, морально-етичні проблеми суспільства, політична ситуація — це гарант порядку в державі та між людьми. Філософські мислення про абстрактне і божественне виходять на другий план. Правителі, великі мудреці і мислителі, оратори стали ключовими, хто сприяє непохитності гармонії на землі і в небі. Вчення Конфуція, Лао-цзи, Мо-цзи підтверджують духовне мислення людства.
Згідно з ідеологією Лао-цзи, Дао — це нескінченний космос, в якому все незбиране — неподільне і людина є невід’ємною частиною цієї природи. Культ недіяння має на увазі єднання людини з космосом; природність — єдиний принцип цивілізації соціуму; будь-які спонтанні вчинки неможливі. Лао-цзи вчить міркувати про походження світу, держави, величати свого правителя і заперечувати будь-які інші теорії. Має місце тільки природне положення речей. Будь-які дії людини повинні узгоджуватися з порядком космосу, оскільки в світопорядку немає можливості людиною контролювати побудову своєї долі. Природа, людина і космос — головні «кити», на яких стоїть даосизм. У світі все відбувається спонтанно, без закономірностей, життя перебуває в постійному русі. Тому, поняття шляху в стародавній філософії Дао має філософський зміст.
Конфуцій дещо відійшов від даосизму і прагнув до свого вчення, в основі якого б лежали ритуали за звичаями стародавніх переказів. Вся ідеологія і цінності аристократичного Конфуція спрямовані в майбутнє. Зв’язок людини з сім’єю і державою — його філософська традиція. Ідеальне майбутнє — це могутня держава, яка може замінити родину кожному громадянину, а батько-правитель управляє всією «сім’єю». Праведне життя, поліпшення своїх моральних понять, вдосконалення фізичної сили, зміцнення моральних упереджень, дотримання ритуалів і благопристойності — той шлях, яким вирішуються всі проблеми суспільства. Ідеальний государ володіє правилами етикету, йому властиві такі якості як благородність, лояльність, мудрість і порядність.
Філософія Мо-цзи в деяких сенсах і поняттях розходилася з уявленнями Конфуція. Для моїзму народ вище держави. У ньому криється благополуччя, сила, єдність держави. Добрі діяння — основна мета життєвого шляху. Якщо за Конфуцієм доля людини вже передбачена, то по Мо-цзи — кожен сам творець свого життєвого шляху. Людина пізнає навколишній світ через свої п’ять органів почуттів. Після нового знання потрібно дати раціональне пояснення ясним розумом. Осмислення має знайти собі застосування в реальності (будь то навчання, предмет, вчинок, гімн). Інтерпретуючи зовнішній світ, виходячи зі свого досвіду, людина створює сама свою долю і вирішує, по якому життєвому шляху їй іти.
Від міфології до раціоналізації дійсності будувалася історія філософії в Стародавньому Китаї. Незважаючи на дискусії і розбіжності в думках мудреців, основа була для всіх одна: людина, держава, космос. Культивовані традиції передавалися поколіннями і в сучасному Китаї знаходять своє застосування в народі і філософії.
Іван Гудзенко
