Реалізм – (від латинського . realis – дійсний) напрямок, що визнає реальність поза свідомістю. Така реальність пояснюється або як буття ідеальних об’єктів ( за Платоном), або як об’єкт пізнання ,окремий від суб’єкта ,від пізнавального процесу та досвіду (філософія 20 ст.)Звичайно під реалізмом визначають напрямок , протилежний номіналізму( філософське вчення ,яке говорить «НІ» існуванню універсалій — загальних понять — в дійсності,а лише у мисленні). За даним вченням, лише універсалії мають реальність. Згідно ж реалізму, вони існують у божественному розумі. Завдячуючи саме цьому людський розум здатен пізнавати сутність речей,а це і являються ці загальні поняття -універсалії.
Проблема універсалій історично походить до вчення Платона про сутності,які організують світ — ідеї, які знаходячись поза конкретними речами,складають певний ідеальний світ. Аристотель ,на відміну від іншого вченого , Платона ,проголошував,що загальне знаходиться в цільному зв’язку з конкретним ,являючись його формою. У вченні реалізму виділяють два його типи: крайній реалізм,який стверджує що універсалії посідають місце відокремлено від речей і помірний реалізм,який вважає, що універсалії реальні, але існують в окремих,одиничних речах. Реалізм у крайніх свої проявах був у конфлікті з релігією ,тому в середньовіччі переважали тенденції помірного реалізму.
Портал ФІР
