Представники однієї з найпопулярніших гілок протестантської конфесії в XVI-XVII століттях, найбільше число послідовників – в Англії і її американських колоніях.

Латиною «purus» (по-англійськи «pure») – чистий. Назву «пуритани» отримали від своїх опонентів, самі вони себе називали «благочестивими» або «сповідниками». Термін вперше зафіксований в 1564 року і спочатку мав негативний відтінок. В даний час в переносному сенсі «пуританин» – це людина, яка веде аскетичний спосіб життя, добровільно позбавляє себе задоволень і радощів.

Біля витоків пуританського вчення стояли швейцарські реформатори Цвінглі і Кальвін, які були затятими противниками офіційної католицької церкви і ратували за її оновлення.

Пуритани прагнули очистити католицизм  від розкоші, зайвого споживання і користолюбства. Їх священики одягалися в скромний темний одяг, з церков були видалені ікони, фрески та інші прикраси, винесені органи. Максимально спростили богослужіння, скасували численні церковні обряди.

Виступали проти  верхівки духовенства, наполягали на тому, що спасіння можливе тільки через віру і особисте спілкування з Богом.  Ратували за загальну грамотність, в тому числі серед жінок. У побуті пуритани були суворі, не дозволяли собі не тільки розкіш, а й такі невинні розваги, як театр і танці. Ідеї ​​пуритан припали до душі буржуазного класу і зіграли велику роль в становленні капіталізму.

Пуритани піддавалися численним переслідуванням з боку влади і масово емігрували до Нового Світу. До XVII ст. більшість жителів англійських колоній на північному сході сучасної території США були пуританами. Відіграли велику роль у становленні американської державності.

Іван Гудзенко