Результатом стало відведення цих людей до території ніким не заселеної, залишаючи їх у незручному становищі, що ставило під сумнів гуманітарні принципи, на яких будувалася ця нова колоніальна суспільність.
Пуритани віддавали перевагу своїй вірі, переслідуючи інші віросповідання, так само, як це робила колись пуританська англіканська церква в Англії. Вони вважали євреїв, католиків, англікан та інші християнські секти за грішників, але квакерів вони переслідували особливо жорстоко. Це було спричинене тим, що квакери вірили у наявність божественного світла в кожній людині, роблячи кожну особу гідною поваги, що суперечило пуританській вірі в «обраних» і в себе як в обраний Богом народ. Нетерпимість пуритан і їхнє переслідування непуритан призвели до подальшої міграції цих груп (а також інших пуритан, які були більш толерантними та відкритими) до сусідніх регіонів, які потім стали штатами Род-Айленд, Коннектикут, Вермонт, Нью-Йорк, Гемпшир і Мен. Конституції деяких з цих штатів були сформовані під впливом пуританського сепаратистського документа, Мейфлауерського договору, що встановив уряд колонії Плімут і послужив моделлю для інших.
Пуритани залишили глибокий слід на розвитку та культурі Сполучених Штатів, впливаючи на різні аспекти суспільного життя. Відхиляючи Різдво, вони не вшановували це свято в Сполучених Штатах до 1870 року. За час пуританства писемність стала важливою цінністю, оскільки вони вважали, що лише через читання Біблії можна пізнати волю Божу. Це сприяло розвитку системи державної освіти, в якій прогресивні ідеї використання письма просувалися вперед. Гарвардський університет, заснований пуританами в 1636 році, спочатку служив метою навчання духовенства, а потім розширив свою сферу діяльності, заохочуючи розвиток медичної науки та практики.
Суворе дотримання суботи привело до утворення так званих «синіх законів», які обмежували певні види діяльності та продаж алкоголю в неділю. Проте, на жаль, пуританське суспільство також було пронизане расизмом і сексизмом. Вони вважали африканців, жінок та корінних американців за схильних до зла, а переслідування відьом над жінками відбувалося не лише у Салемі, а й у різних штатах Нової Англії.
Вони також активно брали участь у работоргівлі, продавши корінних американців з племені Пеквот у рабство після Пеквотських війн 1636-1638 років, а також імпортувавши та продавши африканських рабів, що сприяло подальшому розширенню рабської праці в різних аспектах американського суспільства.
Іван Гудзенко
