Ілля мав важкий недуг параліч, яким страждав все дитинство і свою юність. Звичайно ж він змирився з долею, не нарікаючи на неї, зі смиренням ставав до молитви. Сум обійняв Іллю за те, що у такому стані не може захистити Русь від ворогів та розбійників. Господь не залишив Іллю паралітиком, оскільки почув його молитви.
До паралізованого Іллі зайшли подорожні й попросили напитися води. Не звертаючи уваги на власну неміч тіла, підвівся і щоб не образити старців приніс води, відчув свої ноги, зцілившись від давньої хвороби. Подорожні благословляють Іллю на захист матері –Русі в боротьбі з ворогом.
Ілля збирається до Києва, бо знав, що його поміч ще як потрібна князеві. Батьки теж благословили сина і попередили про не пролиття крові християнина. Ілля Муромець увійшов до складу княжої дружини.
Проявив неабияку військову хоробрість, отримав перемогу в не одному військовому подвигу, бо наділений був надзвичайною силою, використовуючи її з мудрістю задля боротьби з ворогом Русі, захисту русичів та відстоювання справедливості.
Він проводив битву з печенігами, Соловеєм – розбійником, хазарином Жидовином. Усе сказане засвідчує істинність християнського смирення, лагідності, величного спокою, душевного миру, прояву людяності, відмові від матеріальних благ.
Для Іллі Муромця важливішим багатством є богатирська сила, якою він наділений та справа – служіння Русі. Муромець продемонстрований як справжній захисник Русі, що характеризує його честь та гідність перед правителем держави – князем Володимиром. Він ніколи не приписував собі якихось заслуг.
Служіння його проходило на військовій заставі, жоден ворог не міг пройти. Багато ворогів впали від меча богатиря. Про усі подвиги героя дізнаємося із билин, з якими той пов’язаний із руським народом. Руський епос зображає Іллю Муромця як заступника Русі.
Ним ведеться війна з чужоземними ворогами від яких рятує руську землю, перемагаючи полчища непроханих гостей, богатирів з ворожими намірами. Про його славу чули практично усі русичі і до нашого часу дійшли згадки про цю людину. На цьому подвиги Іллі не припиняються, він воює з половцями.
У цій битві зазнав поранення в груди і змушений був за покликом серця залишити військову службу, піти в монастир. Чернечий постриг над Іллею звершили у Києво-Печерському Успенському монастирі. Цього разу йому знадобився меч духовний, замість залізного.
Останні роки свого життя преподобний Ілля вів духовну боротьбу, в якій важливими ставали для нього, духовні, а не земні цінності. Через мощі преподобного дізнаємося цікаві факти: розміри людини вищі за ту, що середнього росту. Для віруючого залишається здогадка про духовний подвиг преподобного, котрий з гідністю та доблестю носив меч духовний, за що й тіло нетлінним стало.
Преподобний Ілля помер близько 1188 року, у сорока п’ятирічному віці. У 1643 році через проявлення багатьох чудес, був канонізований і зарахований до шістдесяти дев’яти святих Києво-Печерської Лаври. До його нетлінних мощей як і інших угодників прибуває велика кількість паломників з усіх куточків.
Паломники звертають особливі молитви до преподобного отця Іллі і просять у нього духовної допомоги як і в інших угодників Києво-Печерських. Із досліджень ми дізнаємося про неправильність наведених фактів німецького посла Лясоти, який говорить про зруйновану гробницю Іллі Моровліна.
У співставленні «Тератургімів» і даних Лясоти, науковці висунули дві версії. За однією версією, тіло Іллі перенесли до Софіївського собору в самі печери, іншою – німецьким послом допущена плутанина і помилкове назва ним у соборі порожньої гробниці Іллі.
У ХVІІІ столітті священиком Лукяновим звучало переконливе твердження про тіло Іллі Муромця. Він здійснив опис, в якому чітко охарактеризував преподобного нетлінного Іллю як воїна високого росту, з пробитою лівою рукою, вочевидь міг бути поранений списом, про що свідчить рана, з правою рукою і вигляді зображення хресного знамення.
Таке ж саме підтвердження отримуємо у ХХ столітті 80-х років: високий ріст, виключно розвинута система м’язів, що демонструє неабияку силу, а також проблема з поясницею. Переламані ребра і права ключиця і рана грудної клітки за допомогою плоского колючого предмету, а також пошкоджена внутрішня сторона рука підтверджує настільки фізичне протиборство зі своїм суперником у військовій битві.
Пегас
