Посидоній вважається в історії античної філософії як один із реформаторів філософського напрямку – стоїцизму.Народився близько 135 року до нашої ери у сирійському місті Апамеї, був прийнятий на острів Родос як один із його громадян. Продовжував філософську традицію Платона і Піфагора. У сучасній науці напрям філософії Посидонія отримав назву «стоїчний платонізм».
Посидоній був призначений на посаду притана. Виконував роль посланця при переговорах з Марком Марцелом у Римі у супроводі Молона.
В місті Афіни слухав лекції стоїка Панеція, але не бажав бути його учнем, так як потрібно було реформувати стоїцизм стародавнього часу. На острові Родос, Посидоній утворює філософську школу з метою реалізувати свій задум. У 78 р. до н.е. – філософську школу в Родосі відвідав римський мислитель Цицерон, а в 66 – 63 рр. до н.е. — імператор Помпей.
Посидонію приходилось багато подорожувати для досягнення своєї наукової мети, йому вдалося об’їздити увесь Захід, особливо Іспанію, Галію та Єгипет, проводити різні спостереження : географічні, астрономічні, етнографічні. Існує розповідь про те як Посидоній захворів на подагру. Хоча відомо, що він, будучи справжнім стоїком, навчав, що хвороба не є якимось злом, і з іронією долі, жартуючи просто не звертав на свою хворобу ніякої уваги.
Крім того, Посидоній мав політичні погляди, симпатизував сенату і самому імператору Помпею. У спогадах Цицерона фігурує особистість Посидонія поряд з іншими славнозвісними філософами, в тім як зазначає римський мислитель, Посидоній не був похований у себе на батьківщині.
Цицерон вказує на його близькість з Діодотом, Філоном, Антіохом. Називає Посидонія своїм близьким другом. Про Посидонія Цицерон розповідає у своїх «Тускуланських бесідах», з однієї сторони – як ближчого соратника, а з іншої – зі слів імператора Помпея.
Особисто Посидонія Цицерон не бачив, проте як він свідчить із своїх розповідей, з ним віч-на – віч зістрічався Помпей під час того, як той лежав на ліжку і страждав від хвороби.
Посидоній підносить патріотичну мужність римлян, їхнє благочестя та праведність, які за своєю справедливістю є кращими від греків. Відомо також інші факти: Посидоній писав не лише історію про греків, а й про мужнього Помпея, до якого сам відносився шанобливо, в тому числі і Марцела.
Гален стверджує, що у вченні про страсті Посидоній виступав проти стоїка Хрісіппа, проте розділяв думку Клеанфа і був послідовником самого Платона та Аристотеля, єдиним у поглядах філософа Піфагора. Платон на думку Посидонія був розробником вчення про страті і в закінченому вигляді продемонстрував його як і Піфагор. Гален робить спробу продемонструвати непереривну лінію філософської традиції, до якої власне належав він і Посидоній.
Посидодій тримається слів стародавніх філософів, про що засвідчує і сам Гелен. А також він говорить про Посидонія як про людину, яка сильно захоплювалася філософом Платоном, називаючи цього мислителя божественним.
Сімпліцій стверджував, що Посидоній запозичував дещо із вчення Аристотеля, Теофраста, використовував їхні ідеї у своїх творах. А Гален говорив про відхід Посидонія від Зенона та Хрісіппа у вченні щодо природи страстей. Але тут Гален підкреслює не підкупність Посидонія, що не відмовляється від стародавньої філософської спадщини як це роблять інші, в тім зберігає вірність школі стоїків і найбільше цінує істину.
Таким чином стає зрозумілим, що Посидоній притримується лінії стоїчної школи. Посидоній притримується тієї думки, що сутністю бога є ніщо інше як цілий світ та небо, тоді як космос вважає одухотвореною істотою. Посидоній відноситься до вчення Епікура про людиноподібних богів зі здоровим глуздом, але вважає, що його боги є бездіяльними, ні про що не піклуються, нікому нічого не дарують. В Епікура боги взагалі не наділені рухом або ж якимись функціями, існують у нього лише на словах.
Посидонія слід вважати філософом першої величини, тому що через нього відбувся перехід від однієї філософської традиції до іншої (ранній – пізній еллінізм; секуляризація – сакралізація; ранній стоїцизм – стоїчний платонізм; стоїчний платонізм — неоплатонізм). У нього справді було дуже багато творів. До нас дійшли тільки деякі із них, швидше за все — у фрагментах.
У 70 – х роках ХХ століття філософські погляди і вчення Посидонія почали привертати увагу Корсена і Мюленгофа. Великою подією стало видання фрагментів творів Посидонія у 1972 році під керівництвом редакторів Едельштейна та Кідла.
Варто зазначити, що Посидоній написав велику за обсягом працю «Історії», що складалася із пятидесяти двох книг.
Серед них виділяються і філософські трактати, особливо так які: «Введення у словесні вислови»; «Про дослідження цілого» (адресований ритору Гермагору); «Порівняння Гомера та Арата» (тенденція реставрування стародавніх міфів через науку і астрономію). Написав один твір з математики (в противагу епікурейцю Зенону, з логіки, військової тактики «Мистецтво тактики».
Посидонія було поховано з великими почестями у Римі близько 50 року до нашої ери.
Богдан Стрикалюк
