Широта поняття «Бог» вражає своїм різноманіттям. Згідно логічному закону про обернене співвідношення об’єму і змісту поняття: чим ширший об’єм поняття, тим бідніший його зміст; тим більший зміст поняття, тим менший його об’єм. На думку Автора, поняття «Бог» наскільки об’ємне, що його зміст дорівнює майже нулю.
Богом, Згідно Дулумана Є.К., (Автор притримувався раніше такого визначення) називається уособлення, все що надприродне і непізнане, але є ряд зауважень :
По-перше : потрібно не забувати, що дане поняття, найбільш характерне для середземноморського регіону, тоді, як у Індії та на Далекому Сході воно може і не використовуватися (нірішваравада, синтоїзм, конфуціанство), тому не зовсім вірно накидати це поняття на всі світоглядні системи. Можливо використання даного поняття не коректно для багатьох східноазіатських релігій (буддизм, даосизм і т.д.) ;
По-друге : інколи поняття, що дуже відповідають вище заявленому визначенню, послідовниками деяких світоглядів не визнаються такими. Наприклад, дао, брахман та пуруша не визнаються богами у даосизмі, веданті та санкхьї відповідно;
По-третє : не завжди доречно будь-яку таку сутність завжди ідентифікувати, як Бог. Прикладом, може слугувати індуїзм, де «деви» — це небесні істоти, ангели та напівбоги, що по могутності перевищують людей, але одночасно є аспектами Єдиного Бога. Але ні в якому разі не є повноцінними богами.
По-четверте : визначення «Бога» у натуралістичному пантеїзмі чи пандеїзмі, «Нуса» в стоїцизмі†, або наближене до нього «Алая-виджняна» (Єдина Свідомість) у буддійській філософії Йочагари, наскільки демістифіковані, що є тотожними поняттю «Природа».
По-п’яте : боги у язичестві (за винятком бога-творця) та духи в анімізмі мають властивості неспіврозмірні із монотеїстичним(1) богом. Можливо тут вірніше застосовувати поняття «божество» замість поняття «Бог».
Подібні зауваження відносяться і до наступних визначень:
Бог — назва надприродної сутності в деїстичних та теїстичних вченнях, яка може бути єдиною в своєму роді (монотеїзм), або якою-небудь одною конкретною із багатьох (політеїзм);
Бог — одне із ключових релігійних понять, яке позначає деяку об’єктивовану надприродну сутність, яка виступає предметом поклоніння;
Бог — сакральна персоніфікація Абсолюта в релігіях теїстського типу: верховна особистість, атрибутованна тотожністю сутності та існування, вищим розумом, надприродною могутністю і абсолютною довершеністю.
Спроба визначення поняття «Бог»
Узагальнюючи сказане, можна зробити таку спробу визначення:
Бог – поняття, яке використовують у деяких світоглядних системах (у авраамічних релігіях[1], деїзмі, пантеїзмі, індуїзмі, в критичних та скептичних до релігії світоглядах[2], язичестві), і яким позначають сутність, яка є вищою/найвищою по відношенню до людини.
Враховуючи всі концепції, Бог може бути :
— і звіданим (натуралістичний пантеїзм), так і незвіданим (решта концепцій);
— як втручатися в хід світових подій (теїзм(2), так і не втручатися (решта концепцій);
— бути особою (теїзм(2), деїзм), так і силою (решта концепцією);
— і одним-єдиним (монотеїзм(2), так і одним із декількох (політеїзм(2);
— як бути творцем світу – Деміургом (теїзм(2), деїзм, пандеїзм), так і не бути їм (решта концепцій);
— і бути, і виключно іманентним (пантеїзм), і тільки трансцендентним (деїзм), або поєднувати їх (решта концепцій);
— як не бути найсильнішою силою у світі (даосизм, буддизм), так і ні (решта концепцій).
І враховуючи всі ці зауваження, ми більше не можемо нічого додати у визначенні «Бог», окрім вища/найвища сутність по відношенню до людини.
І на кінець, треба зауважити, що поняття «Бог» використовується не тільки, в прямому значенні, як певна сутність, а й у переносному. Наприклад, цим поняттям позначають вищу/найвищу ступінь будь-чого : «у своїй справі він — Бог», «артилерія – Бог війни» і т.д. Але в майбутньому будемо використовувати дане поняття, тільки у прямому значенні.
Ті ж зауваження до обоготворення людей. Причина, в тому, що в даному випадкові поняття «бог» правильніше замінити словом «божество» (тобто богоподібне), яке в широкому значенні означає об’єкт поклоніння – ідол. Та й, судячи по філософії різних релігій, людина не може виступати Субстанцією, а лише пророком/аватаром/еманацією «Вищих Сутностей».
Пропозиція Субстанції
Як бачимо із вищесказаного, чітко окреслити поняття «Бог» просто неможливо.
На використання терміну «Субстанція» Автора наштовхнула одна заява буддизму. Буддизм себе називає не-теїзмом, що не відноситься ні до атеїзму, і ні до теїзму. Буддисти не використовують слово «Бог», так як це поняття «сильно віддає християнством». Спеціаліст по буддизму Б. Алан Уоллес вказує на те, що «Ваджраяна (школа буддизму — Автор), веданта і неоплатонічне християнство мають так багато спільного, що вони практично можуть рахуватися різними інтерпретаціями одної і тої самої теорії».
От і дану теорію Автор пропонує називати Персоналістською Субстанцією (ПС).
Але і вона не може описати Бога Спінози та пандеїзму, адже дана сутність не виступає Психічною Субстанцією. Різниця між першою групою богів та іншими варіантами колосальна. В першому випадку дана сутність за значенням тотожна поняттю «природа». Так і останнє поняття, так і Бог, є речами метафізичними, тобто є вічними і дійсно існують, наділені всіма силами і можуть породити всі феномени.
Тому Автор пропонує об’єднати їх всіх у категорію «Субстанція».
Субстанція (лат. substantia — сутність; те, що лежить в основі) – первопричина того, що відбувається. Субстанція незмінна на відміну від перманентно мінливих властивостей і станів: вона є те, що існує сама в собі та завдяки сама собі. Тобто вона не може і не повинна мати сторонньої по відношенню до себе діючої сили.
Але Автор під Субстанцією буде розуміти, ще й будь-які Вищі та/або Метафізичні сутності. Душа може розглядатися лише у декількох випадках.
Класифікація Субстанції
Традиційно прийнято виділяти 2 типа субстанції — Дух і Матерія. Але Автор пропонує зробити основну класифікацію на принципі особистісності, або персональності.
По-перше : в деяких світоглядах матерія, має вольові характеристики. Наприклад, Бог, як «особлива матерія» у містичному матеріалізмі† чи деяких африканських культах, яка тим не менше, виступає, як особистість.
По-друге : в різних філософіях одне і те саме надприродне/нематеріальне може виступати, як вольове, так і ні. Прикладом, може слугувати поняття «Нус» в різних школах античної філософії.
Персоналістська Субстанція (ПС) – це різновид Субстанції, яка володіє волею та устремліннями, можливістю сприймати предмети і відчувати. Виступає, як правило, як певна жива істота. Найхарактернішим прикладом служить християнський Бог.
Імперсоналістська Субстанція.(ІС) – це різновид Субстанції, яка виступає безликою силою, яка позбавлена будь-яких вольових властивостей. Найкращим прикладом служить поняття «Природа», як першооснова в натуралізмі.
ПС, ІС та Бог
В такому світлі «Бог» виступає, як обширна категорія поняття «Субстанція».
Для зручності, в подальшому безособистісну/імперсональну концепцію Бога (натуралістичний пантеїзм та пандеїзм) будемо називати Бого-природою, а решту варіантів – Персональним Богом. В роботі буде приділятися більше уваги саме ПС та Персональному Богові.
У наступних параграфах детальніше розглянемо види, як і ПС, так і ІС.
Співвідношення Бога із поняттями «Персоналітська Субстанція» та «Імперсоналістська Субстанція» подано нижче на схемі 2.1
Андрій Дмитрук
