Приводом до цієї події став вислів одного з ченців про те, що правила чернечого життя, встановлені Буддою, занадто суворі і неможливо їх повністю дотримуватися. Між різними буддійськими ченцями виникли суперечки і щоб розсудити це питання вирішили провести собор. Всього в обговоренні брали участь 500 ченців, тому собор отримав назву «Панчасатіка», що означає: «збори п’ятисот архатів». Тривало обговорення близько семи місяців.
По-перше, вирішено було, що всі встановлені Буддою правила, які складають Дхамма (дхарму) повинні зберігатися без змін. Оскільки, тільки дотримуючись їх повністю, можна повторити шлях Будди.
По-друге, стало зрозуміло, що для збереження Дхарми-Винаї необхідно вжити заходів. Лист Будди його учні не використовували, вчення передавалося тільки усно. Існувала традиція заучувати його повністю напам’ять. Були обрані дві людини, які максимально точно пам’ятали проповіді свого вчителя і добре розуміли їх зміст. Одним з них був архат Впала, якому було доручено відтворити і роз’яснити винаї. Він з цим цілком впорався, і Виная була затверджена офіційно. Людиною, який глибше всіх знав Дхарму, був монах Анада. Він зміг повторити її, назвавши місця і час проведення проповідей, в яких Будда виголошував це вчення, і навіть точно перерахував особи, які при цьому були присутні. Таким чином, була затверджена Дхарма.
Майже п’ять століть вчення Будди передавалося усно, шляхом дослівного заучування напам’ять. Це був нелегкий труд, адже запам’ятовувати доводилося чимало. Тільки в 1 столітті до н.е. був записаний перший буддійський священний текст Тріпітаки
Багато релігієзнавці вважають Панчасатіку міфом. На їхню думку, можливо, невелика група найближчих учнів Будди, справді і обговорювала доктринальні питання, але навряд чи це було таке величезне зібрання, яке описане в священних книгах.
Іван Гудзенко
