На початку війни німецькі війська стрімко просувалися через Бельгію та північ Франції. Французька армія відступала, а в Парижі вже панували тривожні настрої. Здавалося, що німецька перемога — лише питання часу. Проте саме у критичний момент французьке командування змогло помітити слабкість у діях противника.
3 вересня військовий губернатор Парижа генерал Жозеф-Сімон Галлієні зрозумів, що 1-ша німецька армія під командуванням Александра фон Клака змінила напрямок руху та повернула на схід від столиці. Цей маневр відкривав небезпечний фланг німецьких сил. Уже наступного дня головнокомандувач французької армії Жозеф Жоффр наказав припинити відступ і перейти в контрнаступ.
Контратака союзників
5 вересня французька 6-та армія генерала Мішеля-Жозефа Монурі першою атакувала німецькі позиції поблизу річки Марна. Удар виявився несподіваним. Фон Клак був змушений перекидати сили для захисту правого флангу, що ще більше послабило координацію між німецькими арміями.
Особливо небезпечним для німців став розрив між 1-ю армією Клака та 2-ю армією Карла фон Бюлова. Цим негайно скористалися французькі війська та Британський експедиційний корпус (BEF). Спочатку британці продовжували відступ, але вже 9 вересня вони також перейшли у наступ і почали просуватися в утворений проміжок між німецькими арміями.
Ситуація для Німеччини стрімко погіршувалася. Побоюючись оточення, фон Бюлов наказав відступати. Це автоматично змусило відійти і 1-шу армію Клака. Незабаром відступ охопив майже весь німецький фронт. До 11 вересня стало зрозуміло, що грандіозний німецький наступ провалився.
Чому німці зазнали невдачі
Причин поразки Німеччини було кілька. Насамперед — виснаження армії. Німецькі солдати правого крила пройшли понад 240 кілометрів у постійних боях. Постачання відставало, мости та залізничні колії були зруйновані, а війська змушені були пересуватися пішки. Боєприпасів і продовольства бракувало дедалі більше.
План Шліффена передбачав надзвичайно швидке просування, але в реальності логістика не витримала темпу наступу. Французи ж мали перевагу у використанні залізниць і могли швидше перекидати резерви. Ще одним важливим фактором стала стійкість французької армії. Попри важкі втрати та відступ, французькі солдати не втратили бойового духу. Німецьке командування очікувало швидкого морального краху Франції, однак цього не сталося. Навіть під час хаотичного відступу кількість французьких полонених залишалася відносно невеликою.
Одночасно німецькі наступи на східному кордоні Франції також зазнавали невдач. Спроби прорвати оборону біля Вердена були відбиті, що ще більше ускладнювало становище Німеччини.
Початок окопної війни
Після відступу від Марни німецькі війська закріпилися вздовж річки Ена та на висотах Шмен-де-Дам. Саме тут почалася нова фаза війни — окопна. Під час Першої битви на Ені союзники намагалися продовжити наступ, однак зіткнулися з потужною обороною. Німці використовували окопи, кулемети та артилерію, що робило фронтальні атаки надзвичайно кривавими та малоефективними.
Війна поступово перетворювалася на затяжне протистояння. Обидві сторони почали намагатися обійти фланги одна одної на півночі. Так виникла знаменита «Гонка до моря». Лінії окопів швидко простягнулися від швейцарського кордону аж до узбережжя Північного моря.
Бої в Бельгії та битва при Іпрі
Після відступу бельгійська армія закріпилася в Антверпені. Наприкінці вересня 1914 року німці розпочали масоване бомбардування міста, і 10 жовтня фортеця капітулювала. Тим часом бої перемістилися до Фландрії. Французьке командування намагалося організувати новий наступ за участю британських сил поблизу Іпра. Проте новий начальник німецького Генерального штабу Еріх фон Фалькенгайн передбачив ці дії та підготував контрудар.
Битва при Іпрі стала однією з найжорстокіших кампаній 1914 року. Особливо драматичними були події наприкінці жовтня, коли бельгійці, щоб зупинити німецький наступ, відкрили шлюзи річки Ізер і затопили навколишню територію. Це дозволило стримати просування противника до узбережжя Ла-Маншу.
До листопада бої остаточно перейшли в стадію окопної війни.
Переломний момент Першої світової війни
Перша битва на Марні мала величезне стратегічне значення. Вона зірвала плани Німеччини швидко вивести Францію з війни та захопити Париж. Французька столиця була врятована, а союзники отримали психологічну перемогу, яка повернула віру у можливість тривалого опору.
Проте навіть після невдачі Німеччина утримувала значну частину промислово розвиненої північно-східної Франції. Для французької економіки це стало важким ударом, адже саме там знаходилися важливі центри видобутку вугілля та виробництва сталі.
До кінця 1914 року втрати були катастрофічними. Французька армія втратила приблизно 380 тисяч убитими та ще близько 600 тисяч пораненими. Німецькі втрати були лише трохи меншими.
Після Марни та Іпра Західний фронт завмер у системі окопів. Відтепер війна перестала бути маневровою й перетворилася на виснажливе багаторічне протистояння. Саме Перша битва на Марні стала тією межею, після якої світ зрозумів: Перша світова війна не завершиться швидко, а Європу чекають роки кровопролиття й руйнувань.
Іван Гудзенко
