Це унікальна літературна пам’ятка ХІ століття нашої ери. Євангельський текст виконано у формі великого уставного письма. В написаних рядках прослідковується розчинене золото. Книга художньо оздоблена, її прикрашають малюнки з євангелістами, заставки, величезні ініціали зооморфного стилю. Книга містить післямову дяка – писаря Григорія, що розташована наприкінці із поставленою датою, коли власне була написана.
По суті це втрачений староболгарський прототип рукопису. За лінгвістичними особливостями, її виготовлення здійснювалося Григорієм в Києві. Свою позицію намагалися доводити російські науковці, приписуючи створення цієї пам’ятки в місті Новгород. Але чи могли бути створені такі умови як на Київській Русі для якісного книгодрукування в Новгороді? Звичайно, що такої можливості не було.
Те, що росіяни роблять доведення Новгородського кодексу первинним від Остромирового Євангелія є не більше як спробою заявити іншим, що це насправді і є найдавніша книга Русі. Коли ж почали досліджувати артефакт за допомогою радіовуглецевого аналізу, то виявилося, що датування кодексу припадає на першу чверть ХІ століття, ще раніше за появу Остромирового Євангелія. Знайдені три воскові дощечки з текстом трьох псалмів : 67, 75 та 76 – го на думку науковців є сумнівними, а тому книгою їх назвати важко.
Виходить так: доки новгородці мали у використанні письмо на воскових дощечках, то в Києві йшла роботу над друкуванням книг. Остромирове Євангеліє було взято як еталон написаного та оздобленого Мстиславового Євангелія, Ізборника Мстислава (1073 р.).
Такий формат з побудовою тексту книги, орнаментальними мотивами притаманний візантійському стилю. Цікавий і той факт, що дяком Григорієм здійснювався перепис Новгородської мінеї разом з іншими рукописами у 1095 році. Інший факт стосується особистості Остромира – замовника Євангелія. Вважають, що Остромир – нащадок воєводи Києва Добрині. А тому науковці прийшли до думки, оскільки Остромир – син посадника Костянтина, то його батько без жодного сумніву син Добрині.
Відтак маємо Остромирове Євангеліє, мова написання котрого класична старослов’янська. Вона є єдиним джерелом вивчення. З впевненістю можемо стверджувати і про використання її матеріалів у створенні граматики та словника на старослов’янській мові. Ще однією особливістю Остромирового Євангелія є його близькість з живою українською мовою.
Зустрічаються наприклад наступні слова: Володимир, подружжя, радощі, минути, висловлювання «в тей же день» (тиждень), «не взмогять» (невзмозі). Згідно припущення польського науковця Поппе, дружина Феофана безсумнівно є дочкою князя Володимира Святославовича та княгині Анни Багрянородної. Тому застосування слова «подружжя» писарем Григорієм недаремне.
Отож, Остромирове Євангеліє – шедеври давньоруської книги з вічно увінчаним іменем Григорія на перших її рядках. Григорій став першим книжником, творцем шедевру світової культури. Стає зрозумілим і факт внесення Остромирового Євангелія до реєстру ЮНЕСКО 2011 року як найбільшої світового культурного спадку людства.
Пегас
