Джайнізм – релігійне вчення, що сформувалося приблизно ІХ столітті до н.е., яке ставить за основу любов до усіх живих істот. Не існує ніяких даних про те, коли точно виник джайнізм, однак те, що джайнізм є древнім вченням, є безсумнівним фактом для вчених.
Засновником джайнізму був Джина Вардхамана, який шанується як пророк. Місце виникнення цієї релігії — Індія. Примітно те, що джайнізм розвивався і отримав особливу популярність в основному лише в Індії.
В основі філософії джайнізму лежить концепція постійного самовдосконалення душі, щоб подальшому знайти всесилля і вічне блаженство. Існує титул джина, який присвоюється тільки достойним послідовникам джайнізму. Ті, хто має цей титул досягли духовного просвітлення. Можна виділити ряд ключових положень джайнізму. Світ складається з живих і неживих об’єктів. Крім того, всесвіт не має кінця. Забороняється наносити будь-якої шкоди будь-якій живій істоті, оскільки кожна істота є священною і володіє величезною цінністю.
Головною метою джайнізм ставить звільнення душі від негативних емоцій, які виникають з причини скоєння чогось неправильного. Звільнитися від такого негативу можна за допомогою принципів «Трьох коштовностей джайнізму». Важливий і той факт, що прихильники джайнізму вважають, що у всесвіті все, що відбувається регулюється самостійно, без будь-якого божественного втручання. Ще послідовники джайнізму повинні вести вкрай аскетичний спосіб життя, обмежуючи себе від земного, світського, і позбавляючись від різного роду пристрастей.
У джайнізмі є головна мантра — Навокар. Відповідно до міркування віруючих, вона допомагає стати людині щасливішою, і що цієї мантрою людина проявляє повагу до усіх душ всесвіті з більш високим рівнем свободи.
Крім того, віруючі повинні дотримуватися ряду основних принципів, до яких можна віднести ахімсу (не нанесення шкоди будь-якій живій, причому шкоди, як фізичної, так і психологічної), Сатью (відкритість і благочестя), Астей (заборона на злодійство — не можна привласнювати що-небудь чуже, в тому числі ті речі, які хтось упустив або забув), брахмачарья (заборона на перелюб; монахи ж повністю повинні відмовитися від сексуальних контактів) та апаріграха (заборона на придбання матеріальних речей; монахи ж повністю відмовляються від будь-якої власності , миряни цього робити не зобов’язані).
Іван Гудзенко
