Нагарджуна, Срібний змій, – один з 84 махасиддх буддизму, видатний мислитель і засновник релігії.

Він народився приблизно в 150 році нашої ери в родині брахманів в нинішньому індійському штаті Андхра-Прадеш, місто Вайдарба, і помер близько 250 року нашої ери. Нагарждуна був напівміфічною особистістю, за деякими переказами, він жив майже шістсот років, проте існує можливість існування двох філософів з подібним ім’ям.

В юнацтві той вивчився на браміна, практикував йогу. Він знав Махаяну і Хинаяну, прийняв в юності обітницю зречення від настоятеля Наланди Рахулабхадра Сараха. Нагарджуна повернув від нагів людям «Сутру Праджняпараміти в ста тисячах строф».

Ця історія і прославила Великого вчителя. Як кажуть легенди, вивчившись невидимості, він віддавався розпусті з дружинами місцевого царя, який про все дізнався. Цар зловив всю компанію невидимок крім Нагарджуни. Після цього пригноблений аморальністю власною та світовою, він відправився в монастир, де багато років працював і пізнавав буддизм. Він увійшов в чернецтво під ім’ям Славний Бхікшу.

У монастирі до нього прийшло бачення про порожнечу дхарм, в якому він послідовно витягав з ступи ступу меншу за розміром, але ніяк не міг дістатися до вихідної. І довгий час по тому на нього зійшло осяяння, що ніякого початку, первинної матерії, не існує. За цей умовивід Будда наділив його добротою – сутрою Праджня-Параміти і можливістю спуститися до палацу нагів за залишеними їм знаннями.

Він створив Вінаю, або кодекс моральності для буддистів, написав тлумачення бля безлічі вже існуючих трактатів, полегшуючи напружену ситуацію серед віруючих на той момент. У числі його праць знаходиться і «Фундаментальна мудрість серединного шляху», Муламадхьямака-Каріка.

За часів великого голоду серед ченців Нагарджуна звертав мідь в золото, тим самим забезпечуючи послідовників засобами для існування, а також давав притулок і їжу всім тим, хто приходив в Наланду.

Він жив в південній Індії, на вершині гори Шрі Парват, де вивчав Дхарму самостійно, практикував і проповідував буддизм, брав учнів та подорожніх. Нині послідовники Махаяни вважають, що він в просвітленості і знанні поступався тільки Будді, але інші шляхи цього не визнають.

Нагарджуна встиг прославитися за життя по всій Індії і за її межами, досягти Ваджрадхари і написати власні тантричні тексти.

Іван Гудзенко