Монізм – від грецького «один»- тип організації філософського знання,який визначає існування єдиного принципу, згідно з яким здійснюється наповнення філософської системи , а також визнання єдиного початку, загального закону облаштування всесвіту, який визначає все різноманіття існуючого в тому числі і буття. Монізм у своїй основі шукає єдиний початок. Монізм може бути матеріалістичним,коли єдиною основою він бачить матерію та ідеалістичним,коли першопричиною всього він бачить дух (ідею,почуття). Матеріалістичним монізмом є філософія Демокріта, Лукреція Кара, марксизм. Ідеалістичний монізм найбільш чітко вбачається у філософії Платона, Гегеля.
Розрізняють світоглядний і конкретно-научний монізм. Завдання першого – знайти першооснову всіх явищ , включаючи людську свідомість , задача другого – знайти першооснову лише для конкретного класу явищ: математичних, хімічних, фізичних.
Розрізняють також три види монізму ,за характером розв’язання відношення мислення до буття :
– суб’єктивний ідеалізм: світ являє зміст власної свідомості;
– матеріалізм:світ – форма існування матерії та її похідних;
– об’єктивний ідеалізм-прийняття світового духу,який творить світ,людину і свідомість.
портал ФІР
