Популяризація міфології відбувалася ще в XV столітті в індіанській мовній групі чібчі, котрі поселялися в Центральному нагір’ї сучасної держави – Колумбія. Ще до іспанської експансії племені вдалося об’єднатися в конфедерацію, одній в Боготі, іншій – Согамосо. Ще не було складеної єдиної системи міфології чібчі-муїсків, проте до часу іспанського вторгнення з’являється загальний пантеон з визначеною міфологемоюю та сюжетом персонажу, куди входила ієрархія божества та героїв.
Загальним для них залишається космічний міф про бога-деміурга Чімінігагуа, котрий є вмістилищем світла, донісши світло до темного світу, створивши практично все, від рослин, тварин, людини, створює сонце та місяць з чоловіка та жінки. Інша ж версія підтверджує створення людей касіком Согамосо разом з Рамікірі. Чоловік створений жовтої глини, а жінка – високої польової трави. Согамосо посилає Рамікірі на небо аби той перетворився в сонце і в такий спосіб освітлював світ, але бачачи відсутність такого світла, теж піднявся на небо, стаючи місяцем.
За міфологічними муїськими поглядами на небі ніхто не перебуває. Утримання землі відбувається за рахунок гуайяк, інша ж версія, що вона утримується Чібчакумою.
Муїски вірять, що центр землі слугує місцем перебування померлих душ, які при своєму житті і зараз проживають в хатах, обробляючи поле. Померлі душі проходять через бурхливу річку в човні, на плоті з павутини, спускаючись крутими, обривистими дорогами крізь жовту та чорну землю.
До небесних божеств відносяться Суе з Чіа, широко поширився культ матері-землі води (вшанування рік та озер). Оскільки вже говорилося про чималу кількість міфів, розглянемо таких три варіанти антропогонічного міфу. За першим варіантом людей стоврив Чімінігагуа, другим – Согамосо з Рамікірі, третім- праматірю людства є Бачуе та її син-чоловік. Проте інші міфи торкаються тварин: птахів, земноводних, ведмедя, лисиці, ягуара, пуми, оленя.
Наприклад божество Ненкатакоа може уособлювати двох тварин: ведмедя або ж лиса. У ритуальних танцях муїски одягали шкіру різних тварин. Найбільшого поширення набуває міф про змій (шанування водної стихії). Так згідно міфу Бачуе та її син перевтілилися в змій, що може характеризуватися не інакше як тотемічний культ. До того ж в муїській міфології як бачимо відбулася антропоморфізація божества: злиття сонячного диску Суе з найвищим божеством, що усоблює старця – Бочікі; Бог Місяця Чіа з втіленням покровительки землеробства – жінки Уітаки.
Здійснювалася також заміна одних персонажів іншими: звірі – людьми. Як стверджує міф жінку касіка, звинуватили у зраді, а та разом з дочкою потонула в глибокому озері Гуатавіта. Щоби повернути жінку та дитину, касік направляється до жерців і звертається за їхньою допомогою. Жрець опустившись на саме дно після повернення звідти розповів, що ті назад не зможуть повернутися, оскільки стали водними божествами Гуатавіти, які охороняються драконом – змієм. Це було запозичено в ритуалі ініціації правителів чібчі.
Ритуал проводився наступним чином: особа, яка мала стати вождем разом з жрецями та натовпом підходили до Гуатавіти, майбутній правитель чібчі – муїсків проходив незвичний ритуал посвячення: намащене жиром тіло обсипали золотим пилом. Випливши на тростяному плоті, посвячений скидав на середині озера золото та коштовності і усе інше задля умилостивлення водних божеств, пливучи самостійно без плоту і усіх багатств до берега, відтворюючи так зване народження з озеру. Ритуал став слугувати іншій легенді, тепер вже європейській про казково багатого правителя Ель Дорадо.
Серед інших поширених міфів почав вирізнятися солярний. Легендарних, реальні вождів сприймали як прямих нащадків сонячного божества. Відомий такий собі Фомагата із даром перетворення людей в каміння. Крім нього ще є герой-тиран Гаранчач, народжений від доньки касіка Гуачета, котра на пагорбі зачала від бога сонця, народивши смарагд, що перевтілився в Гаранчачу. Двадцяти чотирирічний Гаранчача відправляється в далеку подорож, до народів землі Тунхі та Согамосо. Йому віддавали шану, вважаючи сином сонця.
Бачимо як вбивця Рамікірі швидко зайняв місце правителя для народу Тунхі, закладаючи перший храм на честь бога-отця сонця. Прихід іспанських завойовників змусив Гаранчачу зникнути. Велика увага приділяється муїсками на рахунок шанування Суа та Чіа – втілення божеств сонця та місяця. Щоб задовольнити прохання богів їм приносилися людські жертви. Упійманих чотирьох рабів розміщували в окремих клітках, влаштовуючи ігрове видовище – змагання у стрільбі з лука. Той, хто влучив рабу в частини органів тіла вважався героєм.
Є ще й інше жертвоприношення: обраного хлопчика –моха довгий час утримували в торгівця. Хлопчик забезпечувався власним храмом, його носили на руках, не заставляли щось робити. П’ятнадцятого року одягненого у світлий одяг хлопця приводили до священного пагорбу, там жрецями розтиналися груди і виймалося серце. Його тіло залишалося на пагорбі до тих пір, доки не жреці не з’ясують чи прийнята богом жертва. При не знайдені тіла визначали задоволення бога принесеною жертвою.
Пантеон чібча-муїсків наповнюється такими богами як Бачуе та бог Бочіка, Гіває та Чіба-Фуріма – боги війни, Ненкатокою – богом вина та іншими. Особливу роль в жертвоприношенні народу муїсків відігравали жерці, котрі мали задовольнити те чи інше божество. Жрецям надавали привілеї в суспільстві муїсків, а тому вони годувалися за рахунок народу. Багато радостей позбавлялися жерці: проведення аскетичного способу життя, помірність їжі, сексу та іншого.
Жреці навчалися та виховувалися ще з раннього дитинства. Усамітнювалися, слухали тлумачення старців-жреців, привчалися до рахування, медицини, церемонії з обрядами. Шістнадцятирічним жрецям під час ініціації проколювали вуха аби повісити золоті прикраси. Окрім чоловіків – жреців були ще й жінки. Вони служили божеству сонця в храмі. Майбутніх жриць вибирали з числа переможців бігунів навколо сакрального озера Гутавіта. Зауважмо, що усе це робилося в знак шани божеств. Якщо одна із жінок перемагала в змаганні, відразу ж обиралася жрицею храму сонця.
Таким чином ми зуміли в короткій формі пояснити і донести те як почала формуватися сама система міфології в муїсків. Адже це має важливе значення для сучасної науки в історичному розвитку людства, появи перших релігійних уявлень для розширеного світогляду людини.
Панас Вернигора
