— Що я робитиму без твоїх мудрих порад? Хоч якісь настанови дай, але і це не вихід. Хіба ж можна усе передбачити на багато років вперед?
— Послухай, а ти задумувався над тим, що ми щороку проживаємо день своєї смерті?
Султан спершу розгубився, бо подумав, що мудрець марить. А за мить усвідомив сказане.
— Ось і маєш відповідь на твої питання. І навіть більше…, — сказав радник. — Якщо не знаєш, як вчинити, згадуй це і відповідь прийде сама собою. Ти навчишся відділяти зерно від полови, важливе від буденного і другорядного. Якщо ти пам’ятатимеш про те, що померти і відповісти за всі свої вчинки доведеться обов’язково, то і рішення будуть іншими.
Уявіть собі, що через рік цього дня, наприклад, 5-го, 6-го, 7-го чи якого-небудь іншого числа, місяця, нас уже може не бути… Пам’ятаймо про день смерті більше, ніж про день народження…
Аудіо слухайте тут: http://music.i.ua/player/8100250/102570/1163619/
© Юлія Головчин «Притчі»