Мартін Гайдеґґер народився в скромній сім’ї дяка римо-католицької церкви в Мескірху. Незважаючи на обмежені матеріальні умови, його інтелектуальні здібності дозволили отримати стипендію для навчання в Констанці та подальшого вивчення теології та філософії у Фрайбурзькому університеті. Під керівництвом Генріха Ріккерта та Едмунда Гуссерля, Гайдеґґер розвивав свої філософські погляди, захистивши докторську дисертацію з психологізму в 1913 році. У 1915 році він завершив габілітаційну роботу, присвячену схоластичному теологу Дунсу Скоту.
На початку 1920-х років Гайдеґґер відійшов від католицизму, що стало результатом його духовної кризи та вивчення протестантських текстів Мартіна Лютера та Жана Кальвіна. Цей період також позначився його одруженням з лютеранкою Ельфрідою Петрі у 1917 році.
Феноменологія та «Буття і час»
У 1920-х роках Гайдеґґер став одним із провідних представників феноменологічного руху, заснованого Едмундом Гуссерлем. Феноменологія, яка прагнула описувати явища свідомого досвіду без упереджень, стала основою для власного філософського проекту Гайдеґґера. У 1927 році він опублікував свій magnum opus — «Буття і час». Ця праця, незважаючи на свою складність, здобула широке визнання та вплинула на філософську думку XX століття.
«Буття і час» починається з питання про сенс буття. Гайдеґґер критикує традиційну західну метафізику, яка, на його думку, недооцінює онтологічну унікальність людського існування. Він вводить поняття Dasein (буквально «бути там»), яке позначає людське буття як таке, що завжди вже знаходиться у світі. Dasein характеризується своєю «екзистенційністю» — здатністю проектувати себе в майбутнє через власні можливості.
Ключові концепції «Буття і часу»
- Буття-у-світі: Гайдеґґер підкреслює, що людське існування завжди вже включене у світ. Це протиставляється картезіанській ідеї про суб’єкта, який ізольований від світу.
- Автентичність та неавтентичність: Гайдеґґер розрізняє автентичне існування, коли індивід усвідомлює свою скінченність та власні можливості, і неавтентичне, коли людина втрачає себе в «они» (das Man) — анонімній масі суспільства.
- Тимчасовість: Час для Гайдеґґера є ключовим аспектом людського буття. Він критикує традиційне розуміння часу як лінійного процесу, пропонуючи замість цього концепцію екстатичного часу, який орієнтований на майбутнє.
Пізній період творчості
Після «Буття і часу» Гайдеґґер зосередився на питанні буття (Seinsfrage), але його підхід значно змінився. Він почав критикувати західну метафізику як таку, що «забула буття», і звернувся до поезії, зокрема творчості Фрідріха Гельдерліна, як до способу розкриття таємниць буття. У своїх пізніх працях, таких як «Лист про гуманізм» (1946), Гайдеґґер відходить від антропоцентризму, акцентуючи увагу на самому бутті.
Гайдеґґер і технологія
Однією з центральних тем пізньої філософії Гайдеґґера стала критика технології. У праці «Питання про технологію» (1949) він розглядає технологію як спосіб, яким сучасна людина перетворює все буття на «матеріал» для виробництва. Гайдеґґер вважав, що технологічне мислення загрожує втратою глибинних аспектів людського існування.
Мартін Гайдеґґер залишається однією з найбільш суперечливих і впливових фігур у філософії XX століття. Його ідеї вплинули на таких мислителів, як Жан-Поль Сартр, Моріс Мерло-Понті, Мішель Фуко та Жак Дерріда. Незважаючи на критику його зв’язків із нацистським режимом, філософська спадщина Гайдеґґера продовжує бути предметом інтенсивних досліджень і дискусій.
Іван Гудзенко
