Мадхва був відомий під багатьма іменами: Мадхава, Мадхвачар’я, Пурна Прагн’я, Ананда Тіртха; і був засновником однієї з вішнуїтських традицій, вченим, філософом і великим учителем.

Він народився в Раджапітхе в 1197 році, його родина була брахманською, і з самого народження хлопчик був вихований вкрай релігійним. Про його життя відомо небагато, і то, не можна бути абсолютно впевненим в достовірності інформації. Весь його життєпис укладено в книзі легенд “Мадхва-Віджає”.

При первинному навчанні він став прихильником Шанкари, як і його вчитель, Ач’ютапрекші, але згодом створив власну філософію, засновану на дуалістичному існуванні світу, яка називається Двайта-Веданта. Мадхва поширював своє вчення, і воно стало дуже відомим і актуальним. Але поширював він і інші ідеї, менш відповідні духу часу.

Він був шанувальником Вішну, мав монотеїстичний погляд на релігію. Сумарно це відбилося в безлічі його праць: коментарях до Брахма-Сутри, трактатах про свідомість, матерію і логіку. За теорією Мадхава Брахман завжди втручається у власне творіння, і людині варто йти по шляху спасіння і любові, даючи можливість творцеві діяти не себе милостиво. Бог несе на собі повну відповідальність за все, що відбувається в житті з його створіннями, божественний задум може містити помилки, проте вина за них не лежить на людях. За теорією вчителі, джива є невід’ємною частиною Крішни і дорівнювала з ним по значущості. З цими позиціями були незгідні більшість тоді і нині існуючих шляхів, не визнаючи рівності Бога і людини.

У Мадхви було не багато учнів, він більше займався теоретичною працею, якою він і залишив слід. Він помер в 1317 році в місці Удіпі.

Іван Гудзенко