Набуває актуальності   концепція  етики  світового буддизму. Адже  у ньому містяться  як принципи так і практики,  які сприяють нормам  поведінки людини у суспільстві, зорієнтовані на  користь,  не спричинення шкоди іншим. У буддизмі існують етичні принципи, названі  п’ятьма настановами.

Це не  можна вважати  якимись правилами або ж заповідями,  проте принципами навчання,  прийнятими за свобідною волею, втілення  яких на практиці має бути  розумним та обережним. Оскільки людське життя є складним та сповненим труднощів, буддійська традиція не може запропонувати  ідеальної  моделі поведінки, причому правильної  в будь-яких обставинах.

На думку буддистів  вчинки можуть бути  кушалою (штучні) або акушалою (не штучні).  В п’яти буддійських настановах  включені наступні принципи:

  • Не можна вбивати  інші живі істоти та причиняти  шкоду для них  (за цим принципом буддист відмовляється чинити насилля в усіх ситуаціях,  а тому є вегетаріанцем, еквівалентна якість – любов).
  • Не брати того, що тобі не належить  (забороняється  використовувати дітей в крадіжці, експлуатація та маніпуляція, еквівалентна якість – щедрість).
  • Уникнення неправильної сексуальної поведінки (еквівалентна якість – задоволення).
  • Уникнення неправдивої мови.  Мова  відіграє важливу роль у взаємовідносинах з іншими.  Еквівалентною якістю до цього принципу  стане правдивість.  Вона є необхідною  в моральному житті.
  • Відмова від алкоголю та наркотиків, якими власне затьмарюється людський розум. Еквівалентною якістю слугуватиме  усвідомлення. Таку якість необхідно  розвивати на шляху буддистів, бо як підтверджує досвід інтоксикація через алкогольні напої та наркотики  є протилежним результатом. Кожен буддист дотримується п’яти настанов, намагаючись іти за ними у повсякденному життю.

Існуюча на сьогодні така спільнота буддійського типу Тріратна стверджує про необхідність дотримання етики в духовному житті. Практикуюча людина буддійської  спільноти  повинна  виконувати  п’ять настанов, а  усі  члени ордену –  йти за десятьма традиційними настановами.  Справжнє  моральне  життя  з етичних чуйностей,  культивуючись  через чуйність себе до інших з допомогою  шляху роздуму та відкритого спілкування.  Автоматично знати  наслідки вчинків  не можемо, лише тоді  коли роздумуватимемо над вчинками та досягнемо чітке розуміння наслідків.

Таким чином етика  Тріратни розглядається  не як концепція  правил,  а навчання добрих  вчинків з відсутністю шкоди. Сангха або ж інакше кажучи духовна спільнота  цінна тим, що  люди вказують на помилки іншої людини,  яких  вона не бачить та не бажає їх уникнути. Людиною посилюється  практика  етичної поведінки завдяки формальній сповіді перед друзями про неправильні вчинки.

Богдан Пегас