Я часто розмірковую над словами Ісуса і дивлюся як вони швидко збуваються. Не можу навіть усвідомити наскільки Всемогутнім є Бог по відношенню до комашини, квітки, тварини і людини. Досить довгий час прокручував у власній свідомості об’єктивну картину реальності, справжніх жахіть, якими оповите сучасне суспільство, на які жертви йдуть інші, завойовуючи авторитет, довіру і любов.

Напевне важко буде сказати, яке майбутнє чекає нас і чи взагалі воно настане, але усе в руках Бога, без якого не варті і мізинця на пальці. Скільки будемо падати під гнітом і тим, що заляпали очі грязюкою казати: «яка благодать». Сусід став гірше другого сусіда, немає взаєморозуміння, одна нажива і купи багатства, одні наживаються за рахунок інших.

Квиток в один кінець

Можна розуміти це як «квиток в один кінець».  Але попри все десь там жевріє надія, що світ змінюватиметься не модою, грошима, а Христом. Подумаємо, скільки існувало царств, імперій, князівств, все це поступово змінювалося, а Ісус не змінювався  ні тоді, зараз і сьогодні, залишається тим самим навічно. Ні кейси з доларами, чемодани зі шматтям, портфелі з діамантами ніколи не замінять найбільшої ціннісної речі на Землі – життя.

Воно дається як при народженні так і після смерті людини. Що ж ми залишимо після себе, чи залишиться чистою власна совість, серце, душа. Ми вдаємо з себе справжніх героїв, готових ризикувати. Але це все тут героїчне, хоробре, пихате, а у вічності – ні.

І тут важливими є вічні слова Ісуса Христа: «Яка користь людині, що увесь світ охопить, а душу свою занапастить. Що вона віддасть за Євангеліє?». І Христос правий на 100%  настільки, скільки самі гідні уявити. Ніяке шмаття, купа металобрухту, різноманітні цяцьки, розкішне життя не замінять істинної любові до Ісуса. Висновки звісно робити належить нам. Тому людство нехай  прокинеться в ХХІ столітті.

Пегас