Система освіти, техніка, наука, література, мистецтво і т.д. — це форми культури. Вони зазвичай мають дуже суперечливий характер, адже розвиваються нерівномірно. У певному історичному періоді може домінувати одна форма, а усі інші супроводжуються відставанням. У деяких випадках можна спостерігати навіть явище регресу.
Кожна епоха потребує особливостей, які проявляються лише у певній формі. Наприклад у часи античності провідною формою мистецтва була скульптура. Саме вона представляє цей період найкраще, освітлюючи не тільки загальні закони, а і уявлення давніх греків та римлян про красу людського тіла. Епосі Середньовіччя була характерна особлива архітектура, хоча наука знаходилася у стані регресу. Література стала візитною карткою XIX століття; для сучасної культури характерним є розвиток музичного мистецтва та науки.
Враховуючи те,що у різних частинах світу різний погляд на культуру, виникла типологія культури. Це вчення, яке висвітлює відмінності культур та визначає основні типи світових надбань. Історична типологія використовую три принципи: географічний, який дозволяє розглядати культуру з точки зору її локалізації в просторі; хронологічний, що виділяє та вивчає певні самостійні етапи в історичному розвитку та національній — зображує відмінні риси культури без локалізації у часі та просторі.
Культура і цивілізація завжди ідуть поруч, оскільки вони взаємопов’язані та мають спільні проблеми. Цивілізація починається з розвитком державності, а держава — це суспільство, яке підкорюється закону. Це поняття з’явилося ще у римлян та греків, які розуміли переваги життя за законом. Натомість вони ж вважали, що народи, які підкорялися цареві, а не законам, позбавлені чеснот вільної людини. Усе, чого досягає суспільство у процесі свого розвитку, пов’язано і з особистістю людини.
У пізніший час поняття «цивілізація» стало тісно пов’язане з поняттям «культури», адже саме вона давала особливі права та створювала належні умови для розвитку держави. Вже у Новий час цивілізація стала синонімом культури, стала розумітися, як духовний розвиток суспільств, його досягнення. Зв’язок з розвитком розуму та освіти ставав більш помітним. Проте у цей же час почали з’являтися певні проблеми. Суперечливість розвитку цивілізації стала найбільш важливою проблемою, після якої з’явилася ідея культурно-цивілізованої замкнутості.
Після розгляду цього феномену з’явилися два поняття на позначення цивілізації, які мають однакові права.
- Це історично досягнуті результати культури.
- Культура певного регіону та історичного періоду.
Культурологія у широкому сенсі — це комплекс наук, до яких відноситься філософія, історія, соціологія, етнологія, богослов’я і т.д. Проте у такому розумінні культурологія може збігатися з іншими науками та ставати їх складовою частиною.
У вузькому розумінні культурологія — це окрема самостійна наука, яка виступає, як загальна теорія культури. Вона ґрунтується на знаннях конкретних наук, наприклад, історія культури, теорія художньої культури і т.д.
Таким чином, можна зробити висновок, що предмет культурології — це сукупність питань про функціонування культури у суспільстві, як специфічного способу життя, нехарактерного для живої природи. Осмислення загальнолюдських рис культури, вивчення їх розвитку та виявлення особливостей менталітету та локальних груп. Дослідження взаємозв’язку культури з іншими сферами життя.
Іван Гудзенко
