Культ коня вважається  дуже старим явищем і цікавим, хоча йому вже сімсот років. Культ виникає з різних причин. Слід відмітити, що кінь для людини – унікальна тварина. Займає значне місце в її житті у вигляді деякої своєї універсальності. Кінь спочатку використовувався як мисливська тварина. Виникає питання зробити коня домашнім (одомашнення). Цей аспект дуже складний. Спробуємо пояснити коротко, оскільки сама тематика є розгалуженою.

Для чого потрібно було робити коня домашньою твариною? Вигідніше людині мати під собою тварину, завдяки якій здобути резервне м’ясо і не ганятися за дикими тваринами. Коли людина почала спілкуватися з конем, з’ясувалося, що тварина не боїться, її можна приручити. Людина замислилася над тим, що можна використовувати швидкість. Як верхова тварин, кінь з’явився значно пізніше. Дуже важко знайти межу між використанням м’ясомолочних ресурсів  і робочих якостей коня. І тут постає ключова проблема з якою намагаються впоратися археозоологи.

Саме тому їм важко при знаходженні артефактів дати оцінку: чи це домашні або дикі коні. Є маса ознак на яких можна будувати визначену гіпотезу і не більше, точно сказати не можна. Сказати, що ця тварина є постійною під вершником чи епізодично виявляється доволі складно.

Науковці роблять припущення, притримуючись думки про ранній етап одомашнення коня. Хоч сама тварина унікальна у розумінні тодішньої людини, вона мала деякі магічні властивості. Тобто тварина виникає  не просто так, а послана богами. Відтак культ розвивається наступним шляхом: по суті кінь стає божеством. Є визначені божественні коні. Згідно іншого шляху, кінь – це переродження богів або ж виконує служіння богу. Досить часто  цю тварину приносили в жертву.

Оскільки кінь є священним, то виконує таку собі роль функції оберегу. Культ коня полягає в тому, що допомагає людині не тільки в цьому, а загробному житті. Тому кінь виконує роль зв’язкового провідника, з допомогою котрого відбувався перехід людської душі у загробний світ. З культом пов’язана різна кількість елементів, які не можуть зникнути з нашої уваги. У слов’янських і балтських племенах при будівництві будівель, укріплень досить часто робили закладні жертви,  найчастіше це міг бути кінський череп. Така традиція зберігалася до ХІІ століття, в Якутії – до ХІХ століття (використані частини: шерсть, копито, підкова).

Коньки, які досить часто можна зустріти в нас, використовувалися у північній європейській частині, де культ коня по суті зберігається у такому вигляді. Сучасна традиція вішання підкови над дверима – це відлуння культу коня. Зображення коня або її частини над будинком означає зв’язок будинку з небесним божеством, а спадання світла на нього – проливання благодаті з неба. Щодо поховань можна сказати  наступне: здійснювалися переважно поховання коня з господарем або ж окремо. У більшій мірі відношення до черепа, кінських кісток,  його частин проявляється в європейських народів, окрім того є такі, що користуються конями в побуті. В основному це народи Казахстану, Башкирії, Якутії.

У цих народів сформувалася низка прикмет, традицій, що поєднанні з культом коня. Тому кінь в житті людини продовжує впливати на нас. Можна стверджувати, без жодних сумнівів,  що такий культ існує й досі.

Пегас