Вчення, засноване на його працях, отримало назву «конфуціанство». Твори мислителя, створені в якості порад правителям Китаю в шостому столітті до нашої ери, згодом були поширені послідовниками Конфуція. У писання вчителя вони внесли ідеї, висхідні до буддизму і даосизму, і принесли конфуціанство в інші азіатські країни, включаючи Корею, Японію і В’єтнам.
Одніжю з головних ідей Конфуція було запроводити в державі «прекрасну поведінку». Він був переконаний, що якщо кожна людина в суспільстві буде демонструвати правильну поведінка (хорошою поведінкою ми сьогодні називаємо «хороші манери»), суспільство може стати досконалим. Це включало в себе серед іншого уникнення будь-яких екстремальних дій і емоцій, увага до інших, повага до родини і поклоніння предкам.
Конфуцій не вважав себе засновником нової релігії. Він був філософом, а не пророком, і не проповідував високу духовність, а наполягав на певному типі поведінки і необхідності бути хорошим громадянином. Він вважав, що п’ять видів правильних, «красивих» взаємин формують основу стабільного, щасливого соціуму: між керівником і підлеглим, старшим братом і молодшим, батьком і сином, чоловіком і дружиною, а також між двома друзями.
Після його смерті внук і учні Конфуція продовжували поширювати його філософію. Йому не поклонялися як пророку чи божеству. Його вважали великим учителем, але не богом. Він добре відомий своїми висловами, дожившими до сьогоднішніх днів і вважаються основними принципами конфуціанства. Наприклад: «Що не хочете для себе, не робіть іншим» або «Поважайте себе, і інші будуть поважати вас». Ритуали, які зміцнюють п’ять типів відносин, мають важливе значення як для послідовників його вчення, так і для суспільства в цілому.
Конфуцій помер в 479 році до нашої ери. Його рідне місто Цюйфу, яке здобуло широку популярність після смерті вчителя, в даний час відвідується багатьма туристами, а також китайськими громадянами, які зробили прилеглі храми і могилу Конфуція місцем паломництва. Невідомо, схвалив би Конфуцій безліч храмів, присвячених йому. Судячи з його переконанням, навряд чи. Швидше він хотів би, щоб його послідовники, пам’ятаючи його вчення про гарну поведінку, просто жили правильно, а не робили його об’єктом шанування.
Іван Гудзенко
