Фундаментальним джерелом ісламу є Священний Коран — одкровення, які пророк Мухаммед (570–632) отримав від Бога. Доповнює його Сунна — висловлювання Святого Пророка, що стали практичним тлумаченням божественного закону. Цей закон (шаріат) охоплює цілісне життя: від моральних норм до суспільної справедливості.
Релігійна практика концентрується у П’яти стовпах ісламу (п’ять основних заповідей):
- шахада — свідчення віри в єдиного Бога та Його Пророка,
- салат — молитва п’ять разів на день,
- закят — обов’язкова милостиня,
- саум — піст у Рамадан,
- хадж — паломництво до Мекки.
Водночас іслам не є монолітним. Уже після смерті Мухаммеда розкол щодо спадкоємності влади поділив мусульман на сунітів і шиїтів. А глибинний духовний вимір розкрився у містичному русі суфізму, де особисте прагнення до близькості з Богом поєдналося з поетичною символікою та внутрішньою дисципліною.
Як і будь-яка релігійна традиція, іслам розвивався в історичному контексті. Контакти із Заходом у XIX–XX століттях породили нові течії, але, попри різноманітність, іслам зберіг свою головну ідею: віру в єдиного Бога, що вимагає не лише поклоніння, а й відповідальності перед громадою (уммою).
Сьогодні іслам об’єднує понад півтора мільярда людей у світі, і всі вони щиро дотримуються законів Аллаха.
Іван Гудзенко
