Королівство Бельгія

Королівство Бельгія розташована на території Західної Європи на кордоні з Королівством Нідерландами на півночі, на сході відповідно – з ФРН, на південному сході межує з Королівством Люксембург та Французькою Республікою. Територія королівства омивається красивим узбережжям Північного моря, чому і приваблює багатьох туристів, з багатьох європейських країни. Красиві ландшафти, пам’ятки архітектури, пейзажі приваблюють Бельгію в очах багатьох. Назва “Бельгія” походить від номенклатури галльського племені «белгів», які проживали на даній території. Багато сприймає бельгійську культуру та спосіб життя, як одну із складових європейського стилю та способу життя. Будучи невеликою країною, усі процеси, які відбуваються в ній не залишаються непоміченими. І це воістину так. Варто сказати, що Бельгія, хоча і невеличка країна, однак її територію населяє майже 11 млн. чоловік (за деякими статичтисними даними, ця цифра складає 10, 8 млн.) незважаючи на свою багатоетнічність і полі культурність, назва цієї держави традиційно походить від етносу «белгів», які проживали на  території країни до моменту втручання військ Юлія Цезаря у 54 р. до н.е.  Протягом усієї історії, Королівство будо під випливом багатьох культур, традицій та релігійних вірувань, що робило країну такою різноманітною.Так, ще до початку “Віденського конгресу” 1815 – 1830 рр., Бельгія встигла побувати ще часів середньовіччя у складі Священної Римської імперії, пізніше – в складі Іспанії, Нідерландів, пізніше – Франції. Власне, культура останніх двох країн не залишилась не поміченою, і це факт. Адже сьогодні найбільший мовний вплив на території країни – виплив нідерландської (голландської) мовної спільноти та французької.

Конституція Бельгії стверджує, що монарх (король) є головою держави.  Нині пост глави держави займає з 21 липня 2013 року – король Філіп. В історії країни його особливість полягає в тому, що вперше, король Філіп (Леопольд Філіп Людвіг Марія) став першим королем, який в дитинстві навчався у загальноосвітній школі замість отримання домашньої освіти. Однак не зважаючи на великі повноваження короля держави, врегулювання основних політичних процесів в країні лежить на прем’єр – міністру (нині цю посаду займає бельгієць італійського походження Еліо ді Рупо) Країна є в федеративною та конституційно – парламентською республікою.

 КУЛЬТУРНА ОСОБЛИВІСТЬ. ЩО МОЖНА ПОДИВИТИСЬ В БЕЛЬГІЇ?

  Хоча і невеликою постає Бельгія за своєю площею, однак подивитись у цій країні знайдеться дуже багато. При чому багато культурних цінностей розташованих в країні мають багатовікову історію. Її багатогранність пояснюється різнобарвністю фламандського та валлонського стилів ще з доби середньовіччя, в яких ми можемо вбачати не протистояння, а взаємодоповнення. З чого ж розпочати? Якщо Ви приготувались подорожувати, то розпочнемо зі стилю архітектурних особливостей Бельгійської столиці – Брюсселю. Багатоетнічна столиця Бельгії зі своєю історичною особливістю є доволі привабливою в очах туристів.

Однією з  головних та особливих пам’ятків архітектури Брюсселя є Гранд -Плас (Grand — Place), що є  однією з найкрасивіших і найпривабливіших  у світі площ . Ще у XIII в. працювали сукновальні , тіснилися торгові ряди , шуміли свята і влаштовувалися турніри , а також вершилися суди. У 1568 р. знаменитий герцог Альба наказав відрубати голову графам Егмонта і Горну. Складно уявити бельгійську столицю без цієї площі з середньовічним ансамблем навколишніх її будівель. Будівля з сукупним її інтер’єром приваблює обрамленням ошатних фасадів старих будівель з великою кількістю статуй, стрілчастих вікон, спрямованих в небо загострених веж, а також візерункових карнизів, красивих довгих коридорів. З архітектурної точки зору, споруди на площі  Гранд Пласт є відображенням поєднання стилю готики та бароко, що  відразу зачаровує своєї величною красою. На Гранд — Плас, височіють старовинні будівлі і серед них знаменита міська ратуша (висота вежі складає 96 метрів), яка була побудована в XIII в. за проектом Яна ван Рейсбрука. Скульптури на фасаді , що відноситься до епохи бароко , відтворюють сцени з історії міста. Знаменита вона ще й тим , що її центральний вхід дещо зміщений , так як через помилку архітектора він розташований не на осі вежі.

На Гранд -Плас розташувалося точно виткане з найтонших кам’яних мережив будівля , покоїться на десяти колонах. Це готичне будова виникло з іншої будівлі , знаходився тут ще в ХШ столітті і відомого в історичних хроніках під назвою « Хлібний дім», а також  Будинок короля », хоча жоден король у ньому ніколи не жив. Справа в тому, що цей будинок за часів Карла Vвін був трішки перебудований. Бо ж до цього його нерідко називали «Будинком герцогів». В наші дні в «Будинку короля» знаходиться «Міський музей», що присвячений історії Брюсселя. У ньому представлена ??експозиція розвитку міста з часу його заснування. Відвідувачі отримують повне уявлення про те, як розвивалася столиця Бельгії розглядаючи безліч моделей, планів і карт. Віднедавна два рази на рік Гранд — Плас перетворюється на килим з бегоній , хоча раніше в Брюсселі не викладали квіткових килимів , навпаки на центральній площі спалювали єретиків або рубали голови бунтівникам . Традиція викладати площа квітами прижилася завдяки бельгійцю Стаутемансу, який вирішив зробити рекламу тропічним рослинам привезеним з-за кордону. А тепер поглянемо на наступні історичні пам’ятки та їх особливості. Недалеко від Гранд -Плас , розташувався барельєф лежачої святий. В давнину матері, які у зв’язку зі своєю бідністю через не могли самі виростити своїх дітей, клали новонароджених немовлят в спеціальний ящик , влаштований під свічкою. Через отвір з іншого боку дітей забирали монахині. Мідна рука святої натерта до сліпучого блиску , так як її гладять всі, хто хоче зцілитися від якої-небудь хвороби. А тепер – те, про що ви багато хотіли почути і головним чином – побачити. Особливе становище придбав у житті Брюсселя знаменитий «Пісяючий хлопчик», якого бельгійці неабияк називають «найстарішим громадянином столиці». «Пісяючий хлопчик — це невеликий фонтан, обгороджений гратами. На кам’яному узвишші у відповідній позі стоїть хлопчик у натуральну величину виготовлений з бронзи. Існує безліч гіпотез про його походження . Одна з них, наприклад, оповідає про хлопчика — пустуна, який був захоплений зненацька феєю, коли пісяв біля її будинку. У покарання розгнівана фея перетворила його на камінь. Існують інші легенди. Інша з легенда розповідає, що фігура «Пісяючого хлопчика» зображує маленького сина герцога Готфріда Брабантского і була виліплена в 1619 році знаменитим бельгійським скульптором Ж. Дюкесноем. А сюжет статуї народився завдяки такій події: під час боротьби герцога з повсталими васалами удача відвернулася від правителя , і перемога стала схилятися на бік противника. У критичний момент бою солдати раптом почули крики слуги, що в люльці сина герцога, трапилася звичайна дитяча проблема. З гучним сміхом солдати стали повторювати: «Манекене, пісь! Манекене, пісь!». І ця подія надихнуло впало було духом військо: солдати кинулися в атаку і виграли битву. І такі чудеса у Бельгії, жартома кажучи, траплялись. Згідно зі ще однією, хлопчик пустив струмінь на полум’я, врятувавши тим самим безліч людей від пожежі.

Проодовжуючи нашу віртуальну подорож, зупинимось наступними місцями. Славиться на усю країну велика Королівська бібліотека Альберта I. У ній понад 1 мільйона примірників різних джерел літератури, унікальних і рідкісних примірників. У бельгійській столиці дуже популярним є для туристів «Музей картоплі». Цікаво було дізнатись інформацію, що коли картопляний коренеплід був доставлений на територію Європи, то був названий «плодом диявола». У Музеї можна прослухати і мало відому музичну п’єсу відомого німецького композитора  І.С. Баха , присвячену картопляному продукту.

Брюссель — це не тільки помпезний стиль столиці. Це також і «Ліс Марольє». Прогулюючись різноманітними кварталами Брюсселя, порізаному лабіринтом тісних вуличок і крутих сходів, можна почути «брюсселлаз» , — специфічний міський діалект, що виник з суміші різних мов. Брюсель – полі етнічний. На його території приживає багато мовних спільнот. Не зважаючи на те, що більшість жителів спілкуються здебільшого французькою мовою, яку розуміють усі; на побутовому ж рівні можна почути у спілкуванні і голландську, німецьку, італійську, турецьку, арабську тощо. Не зважаючи на таку полікультурну різнобарвність, більшість бельгійців ставляться один до одного толерантно та з повагою. Якщо конфлікти і трапляються, то в більшості серед бідного населення та мігрантів, що переїхали до міста нещодавно. Та й останні керуючись ідеєю пошуку кращої долі, намагаються жити мирно, щоб бути корисним і потрібним для Бельгії.

А що цікавого у інших бельгійських містах? Давайте подивимось на специфічне портове місто Антвемпер – фламандське місто, що славиться своїми покладами алмазів та морським транспортним шляхом. Серед архітектурних особливостей, тут зосереджені  церква святого Якова, що має свою архітектурну особливість: хрестоподібна в плані базиліка з двома рядами капел, йдуть по обидва боки , і вінцем хорів дозволяє розмістити в ній масу творів мистецтва, у тому числі — надгробків іменитих жителів міста. В одній з гробниць за бароковим вівтарем своєї парафіяльної спочиває вічним спокоєм знаменитий художник Пітер Пауль Рубенс. Капелу прикрашає полотно «Богоматір зі святими», одна з пізніх робіт майстра. Решта картини належать пензлю його учня Якоба Йорданса.

Неможливо пройти в Бельгії повз найбільшого собору в ім’я Богоматері , з однойменною назвою Собор Богоматері. Саме Діва Марія здавна вважалася покровителькою Антверпена. На місці собору колись стояла маленька капличка , в якій зберігалася головна святиня Антверпена — статуя Богородиці . Нинішній собор був закладений ще в 1352 році якимось майстром Жаном Амелі, який віддав цій споруді 40 років життя. Але він помер , так і не побачивши собор зведеним хоча б на чверть , і завішані свою справу синові Петеру . Собор будувався повільно , неквапливо. Вежа собору , піднімалася над ще маленьким Антверпеном , вражаючи самих жителів і всіх мандрівників своєю висотою і чудовим дзвоном 40 дзвонів. Німецький художник А. Дюрер , що побував в Антверпені в ті часи , коли завершувалося будівництво собору , писав: «Церква Богоматері» в Антверпені надзвичайно велика, настільки, що там одночасно співають багато служб , і вони не збивають один одного.

Перебуваючи в Бельгії, навіть на короткотривалий час, не можливим є оминути місто Льєж.  Що цікавого тут? У Льєжі розміщено музей зброї. При вході до нього, можна побачити дві супроводжуючі гармати. Відвідувачів, які цікавляться художніми або технічними аспектами різноманітних видів зброї, знайомлять понад 12500 експонатів. Тут презентовані документи про традиційно багату творчості льєзьких зброярів. Трішки духовності. Тут розташованою є церква св. Бартоломео. Саме тут знаходиться славнозвісний пам’ятник Льєжа —  романський Баптистерій.

Експонати музею валлонської життя можна побачити в монастирі мінорітов . Основні збережені частини монастиря зведеного в XVII в . в стилі маасского ренесансу , з’єднані критими аркадами з внутрішнім двором і хрестової галереєю. Церква Сен- Жана , закладена ще при єпископі Нотгері була у XVIII ст. Найціннішою художньою пам’яткою храму — образ Мадонни і «Розп’яття» (XIII ст.) . У XIV -XV ст. за зразком старої єпископської церкви був перебудований старовинний готичний собор св. Павла . У його багатій скарбниці зберігається рака з мощами св. Ламберта — покаянний дар Карла Сміливого.

Як бачимо, Бельгія має багатий витончений смак своєї культурної специфіки і готова приваблювати до себе багатьох туристів залишаючи по собі неабиякі приємні враження та спогади

Бельгійці. Буденний світогляд жителів королівства.

Культурний менталітет та спосіб соціальної дійсності має свою специфіку для жителів кожної країни. Такі особливості зумовлені багатьма факторами, зокрема історичним минулим, відношення до дійсності. Культура ментальність та буденний світогляд, мабуть, ні в кого не є таким специфічним, як у жителів Бельгії. Чому? Насамперед, варто ще раз усім нам нагадати, що бельгійська країна – до певної міри умовна назва у зв’язку з поділом країни через мовне питання, культурні особливості. Однак Королівство все одна і нині залишається єдиним не зважаючи на подібні культурні та геополітичні фактори. При чому, як у Фландрії, так і Валлонії є відмінні та спільні характеристики.

Пропоную у нашій заочній подорожі почати все ж таки із спільних характеристик. Бельгійці особливі в буденному світосприйнятті поміркованим та виваженим ставлення до дійсності. Їх з легкістю можна назвати людьми педантичними, які все роблять “як за планом”. На кожен день у бельгійців розписано абсолютно усе: куди йти після робот, як провести своє дозвілля, і все до кінця. “Педантичні люди” – це про бельгійців. Для більшості бельгійців постає трішки шокуючим, коли такий поряд дій може збиватись. Це просто не припустиму і не бажано. У більшості як у фламандців, так і валлонців усе по пукттах. Бельгшійці вирізняються і своєю економічністю в питаннях придбання дорогих речей. Бельгійські автомобілі в більшості середнього класу та з малою витратою пального. Клієнт, що бажає придбати новий автомобіль думає: “Навіщо оплачувати більше?” На дорогі пристижні автомобілі бізнес –класу на кшталт джипів, жителі Бельгії не користуються особливою популярністю у зв’язку з податком на такий вид транспорту. Відомо, що Бельгія є доволі урбанізованою країною. Дані 2004 року стверджують, що жителями бельгійських міст стали 97 % населення.  У містах бельгійські квартири вирізняються своєю простотою та функціональністю,і головне – зручністю. Бельгійці люблять у квартирі багато простору, і тому не заставляють квартири величезною кількістю меблів. Люди, що полюбляють зручність та комфорт. Як що це і сказано про когось, то про бельгійців – доволі влучно. Це ж саме стосується і вибору їх одягу. Одяг як чоловіків, так і жінок не вирізняється чимось особливим та специфічним. Основне  в ньому – це зручність не обов’язкове у ньому наданню певних естетичних забарвлень. Більше того, один і той же одяг на вулиці, окремі бельгійці готові зносити роками так і не намагаючись замінити одяг якимсь новішим. У зв’язку з міграційною політикою держави, в країні проживає представники багатьох культур та етносів. Стало гострим питанням щодо того, чи можуть мусульманки у світській Бельгії носити традиційний ісламський одяг, на кшталт нікабу та хіджабу. Парламент Бельгії у своїй більшості у франкомовній частині проголосував за заборону носіння паранджі. Це перший випадок для Європи, за яким пізніше послідувала Франція. В усіх рестораціях, навчальних закладах, вулицях, громадському транспорті діятиме така заборона.

І все ж, як не важко було помітити те, що бельгійське суспільство є доволі строкатим, полікультурним .  Але в чому полягає своєрідна відмінність між нідерландськомовним та франкомовною ментальністю?

Характерна особливість жителів Фландрії – специфіка інтер’єру їх будинків. Вони витягнуті будинки за своєю будовою. У фламандській хатині у сільській місцевості,  господарське приміщення, і житлова площа розташовані під одним дахом. Фламандці дуже люблять кольорові стіни жовтого, рожевого або білого кольорів. І фламандці і валлони люблять в якості декору виставляти на дахи власних будинків флюгери у вигляді півнів. У містах і у селах фламандці – інтроверти і більшість сімей полюбляють відпочивати вдома. Свою характерну особливість мають і валлони – представники франкомовного населення. Сільська місцевість франкомовної частини вирізняється прямокутною територією подвір’я обкладеною булижним каменем. Валлонці, на відмінно, від фламандців не люблять відпочивати багато вдома, а більшість свого часу проводять за зустрічю із друзями у рестораціях та кав’ярнях. Типово те, що кожен при зустрічі, не залежно, чи чоловік або жінка оплачують вартість страв та напоїв у кафетерії самостійно.

Бельгійці високо оцінюють ідею отримання вищої освіти і заохочують кожного до цього. Престижними вважаються королівські коледжі та університети. При працевлаштуванні на роботу, вагомим чинником постає досвід роботи.

Бельгія – територія, в якій дбають про екологію та збереження навколишнього середовища. Наприклад, у Валлонській частині держави штраф за утилізацію сміття не за призначенням коштує від 50 до 150 євро в залежності

Педантична та пунктуальна Бельгія приваблює до себе багатьох, а людяність та повага є головними у чинниками у між людських взаємовідносинах. Бельгійці не люблять, коли з ними дуже часто обговорюють міжнаціональні та етнічні проблеми.

А ТЕПЕР СМАЧНОГО!

Не можливим є відвідати Бельгію і не скуштувати бельгійської кухні. Традиційно вважається, що Бельгія є країною шоколаду. І у південній Валлонії та у північній Фландрії він однаково поціновується і коштується. Історія стверджує, що під час створення рецепту від кашлю, фармацевт Йоганн Нейхауз випадково (а можливо і ні) створив шоколад, який славиться на усю країну. В більшості кафетеріях та рестораціях Берюсселя, Льєжу та Антвемперу його подають в якості десерту пригощаючи друзів та усіх туристів. Окрім шоколаду на десерт, в якості основних страв бельгійці полюбляють відому усім смажену кратполю – фрі, без якої  не можливо уявити собі бельгійської кухні. Особливо популярним серед бельгійців постає пиво, яке вони до того ж спроможні варити. У крупних містах Бельгії, таких як Брююсель та Антвемпер його вміють варити з історією більшою за 400 років. Налічується більше 600 видів пива з різною рецептурою та складовими смаками. Перебуваючи у Бельгії вас неодмінно почастують смаженої картоплею зі смачним пивом, а також вийдете з бельгійського ресторану скоштувавши смачного шоколаду, смак якого назавжди Вам спроможний запам’ятатись.

РЕЛІГІЯ ТА ПОЛІКУЛЬТУРАЛІЗМ

Питання релігії та релігійності серед бельгійського населення є суперечливим. Традиційно, переважна більшість у Валлонській частині країни є католицькою,а у Фландрії – католицької та протестантської (здебільшого пресвітеріанської) відповідно. Однак, факти підтверджують, що лише 8% бельгійців, що сповідують католицизм є парафіянами і прихожанами церков. Конституція Королівства гарантує кожному громадянину свободу віросповідання – сповідувати певну релігію, або не сповідувати жодної. За результатами опитування 2005 року, серед бельгійців лише 43 % населення вірить в існування в Бога і в його дію на людське життя. В порівнянні невисокий відсоток релігійності бельгійців, однак позначаються поліконфесійною строкатістю та полі культурністю.

Католицизм у Бельгіє є першою релігією за кількість послідовників в країні. Історія католицької церкви в Бельгії є доволі строкатою. Адже саме католицька традиція визначає спосіб буття та культуру Бельгії. З поширенням християнства на території сучасних валлонських земель, на території країни було вже 48 абатств . Пізніше, після Xст. м. Льєж стало центром католицького життя Бельгії. Як не дивно, але саме у Льєжі, свято шанування  Тіла і Крові Ісуса Христа, яке є важливим святому у літургічному календарі церкви утвердилось. Папа Римський Урбан IV у 1264 р. зробив для усіє католицької церкви обов’язковим. Пізніше в час пізнього середньовіччя у XIIIст. відкривається Лувенський університет, як головний фундамент розвитку теологічної думки католицької церкви в Європі.  Коли в Західній Європі пройшла Реформація, католицька Бельгія була у складі спочатку Римської священної імперії, а тоді Іспанії. Саме тому ідеї Реформації не були такими впливовими на теренах Бельгії, навідмінно від території Північних Нідерландів. Революція у Франції часів Наполеона Бонапарта спочатку дещо ослабила роль життя католицької церкви: зачинено багато монастирів, релігійних шкіл, в тому числі Лувенський католицький університет. Однак, 1802 році духовне життя бельгійських католиків стабілізувалось.

Під час Бельгійської революції, католицька церква стало рухомим важелем, щоб зробити Бельгію незалежною від Нідерландів. Військові дії на території Бельгії і в пост воєнний час дещо ослабили церкву за ознакою мовного питання. Так, єпархії були поділені на франкомовні та нідерландомовні. Більше того, навіть Лувенський університет розділили на франкомовний у Валлоннії та нідерландомовний у Фландрії відповідно. До 2000 р. бельгійські католики випускали багато російськомовної літератури на духовну тематику. Видавництво “Життя з Богом” поширювали російсьмовну літературу на теранах пострадянського простору. Сучасний стан католицької церкви переживає, як підйоми, так і падіння в Бельгії. Сучасні секуляризаційні процеси знову послабили роль церкви в країні. Різко знизилось число тих, хто регулярно відвідує месу. Світськість, байдужість та релігійний нейтралітет стали проблемою в духовній культурі країні. Сьогодні, як повідомляє інтернет –канал “Вера 24 тв” гостро не вистачає католицьких священиків у церкві через брак віруючих. Більше 8000 бельгійських католиків тривожаться сучасною тенденцією, і навіть пропонують зайняти пост священиків жінок, що традиційно суперечить католицький традиції. Безтолкова та безглузда система толерантності з активізацією ЛГБТ та феміністичних рухів стало проблемою в житті католиків. Глава католицької церкви Бельгії архієпископ Леонард став нещодавно жертвою нападу збоку руху “Femen” і ЛГБТ – прихильників. Відсутність моралі,  а не демократичних прав дискредитує духовність сучасних бельгійців. ЛГБТ рухи і фемінізм є духовною інфекцією. І лише викорінивши їх усіма духовними зусиллями, можна протистояти цьому і варто, щоб церква надалі мала належний свій вплив в державі.

У зв’язку з міграцією до Бельгії, в країні проживають представники багатьох віросповідань. Відомо, що в Брюсселі і у Бельгії в цілому  проживаю велика кількість етнічних спільно, зокрема німців, іспанців, поляків, греків, англійців, арабів та турків. Конфесійна бельгійська палітра – це результат великої кількості різноманітних культових релігійних споруд. На території держави присутні у великих кількостях серед релігійних меншин – англіканські церкви, мусульманські мечеті та іудейські синагоги. Попри світський характер держави, бельгійський уряд виділяє кошти розміром близько 140 млн. євро щороку. Однак розподілення цих коштів у релігійних організаціях не однакове. Римо – католицькі парафії щороку від суми 140 млн. євро отримують більше половини суми – 85,8%. Відповідно, бельгійські протестанти отримують від цієї суми лише 2,5%, і на розвиток ісламських громад виділяється лише 2,1%. Решта 8% парламент країни виділяє на підтримку світськості, секулярності в державі. Невеличка сума коштів йдуть на розвиток решти релігійних громад, що презентуються у вигляді православ’я, іудаїзму тощо. У релігійних спільнот існують свої приватні школи та дитячі садочки.

Поряд з католицизмом на які так багато коштів Бельгійський парламент, важливим питання суспільства країни є статус та подальші перспективи релігії ісламу. Іслам – перша релігія за темпами зростання в країні, та друга після християнства за кількістю послідовників. Мусульманські глибоко віруючі сім’ї зустрічаються з багатьма проблемами такими, як можливість не лиезберегти вої релігійні переконання у світському суспільстві, а таками, як можливість молитовної кімнати в загальноосвітній школі, або надати дівчаткам освіту в школах, яких не передбачено окремої роздягальної кімнати між дівчатками та хлопчиками. З самого початку, як після другої світової війни, кількість мусульман в Європі, та й у Бельгії зокрема, постала питання проведенню релігійних церемоній, молитв, вінчань, поховань, особливо, якщо не має мусульманського цвинтаря. Ще у 70 – х рр.. бельгійський уряд вирішив це питання шляхом навчанню мусульманських дітей у державних школах право на отримання релігійної освіти. Більше того, такі спецкурси могли читати вже не світські вчителі, а професійні імами, які навчені за спеціальними дидактичним програмами. Ще у 70- их рр.. уряд Бельгії генерував відносини між Брюссельською Бельгійською мечеттю та підбору професійних вчителів ісламу. Так, в Брюсселі храмовий комплекс ісламської спільноти має мусульманську школу. Однак, сприяло цьому і укріплення міжнародних відносин з країнами Перської затоки  — чи не головними для країни імпортерами енергоносіїв. В країні близько 350 мечетей і більшість і в багатьох світських державних школах існують уроки ісламу. 2012 року Фландрія визнала ще 7 нових. Держава визнала близько 800 імамів, як вчителів ісламу для 45 тис. бельгійських дітей, які виявили бажання вивчати уроки ісламу. Більше того – підготовку викладачів ісламу здійснюють в університетах поряд з викладанням другої допоміжної дисципліни. Викладачами такої дисципліни може бути і жінка, яка в більшості читає цей курс у хіджабі, як виняток.

Однак, не всі бельгійські мусульмани мають можливість скористатись освітою в мусульманській школі. Для запобігання вивченню уроків статевого виховання у світських школах, які не для усіх мусульман є доречними, багато мусульманських батьків віддають своїх дітей  до католицьких шкіл, де  їх радо приймають. Власне, римо – католицькі школи підтримують ідею задля покращення діалогу між мусульманами та католиками, і тому також позитивно оцінюють ідею введення у тамтешніх школах уроків ісламу. Іноді, хоча поодинокі випадки трапляються політичні суперечності. Загострення моменту, коли релігійність і політика тісно переплетені поняття, відобразились для усієї Бельгії дебати між лідером фламандських націоналістів Філіпом Девінтером та організації “Sharia4Belgium” Абу Імраном. Останній стверджує, що разом із групою мусульманською молоді бажає ввести в країні форму чистого ісламу із шаріатською правовою системою: “Ми виступаємо за добро і засуджуємо будь-яке зло. Філіп Девінтер прав, це початок ісламізації Антверпена. І всім невірним залишається або пристосовуватися, або піти”. Такий резонанс викликав неоднозначну позицію в суспільстві, а також і посилив позиції право радикальні тенденції. В даний момент бельгійський уряд намагається подібні ситуації врегульовувати мирним та толерантним шляхом. Адже обидві сторони не намагаються нікого вводити у конфлікт. Тому, не зважаючи на усю палітру бельгійської мультикультурності, яка склалась історично, ніхто з жителів країни не намається загострювати на цьому проблему.

Поряд, з мультирелігійністю країни, важливим чинником на формування її релігійної ідентичності є культурність суспільства. Мультикультурність Бельгії переживає більше позитивних моментів. Зокрема, в мультикультурному суспільстві бельгійці багато навчились триматись толерантності та поваги двох найбільших мовних спільнот та тримати єдністі в Королівстві сприймаючи Бельгію, як єдину державу.

ЩО КОРИСНОГО МОЖНА ЗАПОЗИЧИТИ У БЕЛЬГІЇ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ?

Відразу скажу – багато чого! Досвід бельгійської політики показав, що можна  не зважаючи на національну, етнічну, мовну , і навіть релігійну різноманітність – можна триматись разом і робити усе можливим для того, що б жити щасливо. Особливо це стосується останніх подій, що мали місце в нашій країні. Фламандці і валлонці, а також представники інших етнічних спільнот доводять, що можна проживати спільно і назвати Королівство Бельгіє своєю державою, мати один парламент, одного монарха. Уявляю з якими почуттями Єсенін писав вірші про чужу, здавалося б країну. І які ці рядки влучно стосувалися б нас. І це неабияк корисно переймати українському суспільству. Немає західної і східної України! Є одна єдина Україна, без якої ми не уявляємо свого життя, нашого майбуття! То ж давайте порівняємо, як живуть люди в інших державах і зробимо для себе висновки. Україна – також поліетнічна, багатомовна, полікультурна і є єдиною державою, щоб творити майбутнє для нас і для наших нащадків. Якщо Бельгія не зважаючи ні на що зберегла свою єдність. То збережемо свою єдність і ми! Якщо існує єдина бельгійська держава, так існуватиме і наша! Єдина Україна!

Євген Распопов