Хто ж такі насправді хлисти і як сьогодні вони розглядаються сучасною наукою. Напевне з самої назви ми вже здогадуємося про який із рухів йде мова. Хлисти або ж як їх ще називають хлистуни – староросійська позацерковна релігійна течія. Її формування припадає на середину ХVІІ століття. Поширювалася у православному середовищі. Носила іншу назву «люди Божі» або ж «Христова віра». Сучасна релігієзнавча література використовує термін «хлисти»

Етимологія даного слова звучить так: хлистати, тобто означає бичування себе самого при допомозі батога. На думку представників православного духовенства термін «христовщина» та вживання імені Ісуса Христа цій секті не личить. Існує декілька точок зору щодо хлистів:

перша – вплив західноєвропейського протестантизму з масонством;

 друга – впливовість секти богомилів з Болгарії, а через них і маніхейства;

третя – хлисти як російський самостійний побутовий феномен, що має генетичне пов’язання з язичництвом слов’янських народів та езотеризмом;

четверта – хлисти мають самостійно-побутове походження, пов’язане з таким явищем як російська ісихастська православна традиція та ідеєю «обожнення» старообрядництва.

Етнограф Мельников-Печерський притримується думки щодо існування цієї секти в часи правління  московського царя Івана Грозного. Основоположником хлистів необхідно вважати костромського селянина Данила Филиповича. Стверджується, що з 1645 року за переказом у нього вселився Господь Саваоф, таким чином відбувся акт поєднання божественної природи у ньому. Так це чи ні поки що зрозуміти доволі важко. Той же сами Данило Филипович передає людству дванадцять заповідей.

Після смерті Филиповича 1700 року відбулося  успадкування христовщини. Першим таким сміливцем був селянин Іван Тимофійович, який вважав себе за першого Христа, другим – Прокопій Данилович. Серед цих Христів були ще такі, що називали себе «Богородицями». Про першу не має ніяких свідчень, а з другою – Акулиною Іванівною пов’язують навіть судову справу щодо хлистів.

З 1734 року-  указом імператриці  Анни набуває популярності христовір’я як серед простих селян так і князів, боярів, бояринь, поміщиків, архімандритів, настоятелів монастирів. Схилялися до хлистунів як з чоловічого так і жіночого монастирів. З 1739 року за наказом Сенату потрібно було ексгуменувати і водночас спалити тіла Івана та Прокопія разом.

Видно чітку жорстку централізацію як певну асоціацію незалежних спільнот. З другої половини XVІІІ століття в їхньому середовищі виникають течії обумовленого характеру, котрими визнається Христос – єдиний керівник, що міг відділяти  себе від інших. З 1770 року – формування секти скопців. Активною проповіддю займалися Блохін та Селіванов. З 1817 року – з ініціації Татаринової відбувалися радіння «Духовного союзу».

Чверть ХІХ століття – виникнення «посників». Копиловим було відроджено біблійний авторитет з посилення заборони їжі. А з 1830 – х  років – утворюється об’єднання «Старий Ізраїль». Засновником організації вважаємо Катасонова. Завдяки йому відбулася реформація хлистів. Обмеживши екстатичну обрядовість, ним фактично був узаконений шлюб.

З 1886 року – Мошкіним та лубковим  створено реформовану різноманітність «Нового Ізраїля», з відміною екстатичних обрядів, формальним відвідуванням православної служби.

Що важливо, спільноти хлистів, які є окремими носять назву «кораблі», тобто це «внутрішня» церква. При чому кожен корабель управляється кормчим, котрого як тільки не називають: Бог, Христос, пророк, апостол. У кормчого є повновладдя та величезна повага. Існувала ще й кормча, котрій приписували різні назви: пророчиця, богородиця, матушка. У їхньому вченні є два протиріччя: духовний світ створений Богом, матеріальний – Сатаною; сьоме небо є місцем перебування Святої Трійці, Богородиці, архангелів, ангелів та святих угодників.

Про Трійцю, архангелів та ангелів хлисти майже нічого не говорять, пояснень не має. Можливо з їхнього погляду вони не є особами, а моральними властивостями, різним проявом єдиної Божественної істоти. Хлисти інтерпретують слова апостола Павла буквальним чином: мовляв, дивіться як Бог втілюється в людей невизначеною кількістю разів.

Хлисти доводять думку до повного абсурду, стверджуючи факти втілення Бога Отця в Филипові, Христа – Суслові, Лупкині, а Дух Святий – на всіх. Тото складається таке враження явлення одного христа за іншим.  Ними пояснюється втілення Христа через природну передачу Христом духа іншому синові за плоттю; завдяки продовжуванню посту, молитви та добрих справ.

Також видно сліди суворого аскетизму, утримання в їжі та статевих відносинах.  Людське тіло є гріховним та покарання через первородний гріх. Визнається переселення душ. Усе інше, священство, святі, держава, сакральні книги заперечені, оскільки все було втоплено  Данилом Филиповичем у річці Волзі. Тому хлистам варто вірити в Святого Духа і більше в ніщо.

Пегас