Стародавні епоси «Рамаяна» та «Махабхарата» містять першу згадку про Харідвар. Археологічні розкопки підтвердили існування міста Харідвар до трьох з половиною тисяч років до нашої ери. За правління імператора Акбара вода річки Ганг із містта Харідвар використовувалася для пиття. Сам імператор Акбар назвав її «вода безсмертя». Вода цілюща, очищувальна, допомагає змити гріхи людини.
Кожна місцевість характерна своїм божеством. Наприклад, у Варанасі головним божеством виступає Шива, Айодхья – Раму, Вріндаван та Дварк – Крішну. В Харідварі відсутній головний храм та окреме божество, а річка Ганг уособлює усе це. Паломники проходять надзвичайний ритуал – заглиблення тіла у святу річку Ганг (в перекладі з індійської мови «та, яка дає життя»).
Найбільш сакральним місцем міста Харідвар, де звершується омовіння є гхат Хар Кі Паурі. Легенда свідчить, що 57 року до нашої ери при царі Вікрамадітьї відбулася побудова цього гхату з неймовірною назвою, яка в перекладі означає – ноги Вішну. Розповідають, що відпечатки стоп бога Вішну збереглися на гхаті, нижче рівнем води. Ще однією особливістю є церемонія, під час якої підносять запалені світильники до священного Гангу. Ганг, власне слугує тим місцем, де гірська річка наповнює рівнини.
Набережна річки Ганг міста Харідвар складається з гхатів. Людина, яка проходить повне очищення з допомогою ритуалу омовіння, повинна зануритися головою, для цього слід поводити себе досить обережно, тримаючись за спеціальні поручні, ланцюги. У місті Харідварі знаходиться найдавніший храм Майядеві (Богиня — матір). Богиня – матір дає народжувану силу усім богам. На вершині одного із пагорбів розташований храм Манса Деві (Богиня, яка виконує бажання), а по іншій стороні священного Гангу – храм Чанді Деві. Піднятися сюди можна по канатній дорозі, вийшовши з якої можна побачити прекрасну панораму міста Харідвар.
Хадідвар є двічі благоловенним містом, адже тут відбувається релігійне свято Кумбха – Мела (один раз в чотири роки). На це свято прибуває досить багато індійських аскетів і святих, які спустилися з гір, а інші вийшли з печер. У північній частині Харідвару на двадцяти п’яти кілометровій відстані розташувалося місто йогів – Рішікеш, що відоме своїми ашрамами. У 1968 році його відвідала славнозвісна ліверпульська четвірка гурту «Бітлз», ознайомлюючись з індуїстською премудрістю в одному із ашрамів – Махараші Махеш Йога. Відмінність Рішікешу від інших сакральних місць індуїзму в тому, що у ньому немає жодного храму, адже призначене для йоги та духовних практик. Тому кожного року проводиться фестиваль Йоги. На сімнадцяти кілометровій відстані від міста Рішікеш розташована гора, висота якої досягає 1686 метрів над рівнем моря. На ній перебуває Нілкантх Махадев Мандір, куди під час паломництва прибуває більшість шиваїтів. Це місце важливе для шиваїтів, бо за легендою бог Шива, змушений був випити отруту, оскільки у богів та демонів не вийшло видобути нектар безсмертя – для врятування світу. Горло у бога Шиви синє через те, що після пиття втримав отруту в ньому.
Ще не менш важливим сакральним місцем є печера Васіштха Гуфа, яка раніше слугувала як пристановище для Васіштхи – головного радника при царі Рамі, і інші святі перебували в ній. Печері понад три тисячі років. Розташована на двадцяти двох кілометровій відстані від міста Рішікеш, в горах.
Богдан Пегас
