Аллахабад – індійське місто,  яке відноситься  до штату Уттар-Прадеш,  розташоване  на злитті рік – Гангу, Джамни та Сарасваті.  За офіційною статистикою  2002 року тут нараховувалося  дев’ятсот дев’яносто тисяч місцевих жителів, а з 2004 – один мільйон. Місто на мові хінді назвали Праягою, що в перекладі означає «злиття рік». У ХІІ столітті воно  потрапило під мусульманську експансію. У 1584 році Праяг  став  ісламським містом Аллахабад.

Аллахабад є центром індуїзму,  паломницьким місцем,  з добре розташованими транспортним вузлом та аеропортом,  центром сільськогосподарського району (вирощування рису, пшениці, бобових культур, тютюну, бавовни, сахарної тростини). У місті спостерігається розвинення харчової промисловості, вироблення предметів  релігійного культу.  Із освітніх навчальних закладів діє Аллахабадський університет  (заснування 1887 року),  культурно-мистецьких – музеї.

Аллахабад перетворюється на арену битви з сипайцями. З 1901 по 1949 роки – столиця, яка об’єднала  провінції Агри та Ауду, центр незалежного індійського руху.

Вихідцем з міста Аллахабад є  Джавахарлал Неру. У Свадж-Бхавані  розміщено будинок – музей в честь його сім’ї.  Аллахабад цікавий ще відзначанням свята Кумбха-Мела –  масові омовіння людей, яке звершується один раз на три роки.  Свято проходить в містах Хардвар, Аллахабад, Нашік та Уджайн. Декілька мільйонів осіб все ж таки присутні на святі. Стверджують,  що поруч  міста Акбар побудував фортецю з палацом, від яких на превеликий жаль  залишились тільки руїни. Цілими і неушкодженими зостались: камяна колона (висота 10 метрів),  мечеть Джамі Масджіт, собор англіканської та католицької церкви.

Богдан Пегас