Король Артур — найпопулярніший персонаж в кельтських історіях. До його образу часто звертаються письменники і поети всіх країн і епох. Історики відзначають, можливо з часом стався симбіоз реально існуючої персоналії і усних переказів, в яких фігурував бог Артур. За легендою, мудрий король зібрав лицарів за круглим столом, таким чином вирішивши суперечки про те, хто повинен сидіти поруч з королем. За столом такої форми всі відчували себе рівними.
У мистецтві навіть виникли спеціальні терміни, що характеризують етапи від самого зародження «артуровского» мистецтва на зорі XII століття до його розквіту в пору високого Середньовіччя, занепаду в епоху Ренесансу і «артуровского відродження» у Вікторіанській Англії.
Починаючи з 1960-х рр. до сьогоднішнього часу легенди про короля Артура перейшли в основному у кінематографічну сферу. Фільми Джона Бурмена, Робера Брессона і Еріка Ромера створили нові, на цей раз кінематографічні, версії світу артуровскіх легенд.
Іншими дарами кельтської міфології сучасного світу стали образи легендарних друїдів, магів, які часто стають центральними персонажами в багатьох комп’ютерних іграх. Саме у них навчалися помахом чарівної палички і ремеслам, які прибули до Ірландії по повітрю, племена богині Дану — світлі і мужні воїни.
Важливим принципом в кельтської міфології і навчаннях друїдів був шлях до центру. Центр, як незримий вузол, пов’язує світ воєдино. Стародавні кельти в своїх орнаментах зображували шлях до центру, закладали в них свої знання, мудрість. Найдавніше кельтське зображення — це лабіринт, як символ людського шляху. Кельтські амулети популярні й донині. Особливо кельтський хрест — з’єднання звичного символу з окружністю, як уособлення вселенського порядку, з’єднання земного і небесного.
Іван Гудзенко
