Навіть трохи дивно, що як караїми, так і некараїмські дослідники питання про походження караїмізму не звертали уваги на цей цікавий текст. Агадичний трактат Піркей Авот פרקי אבות – “Повчання батьків” – відноситься до талмудичної літератури, власне, це і є останній трактат четвертого розділу Мішни – Незікін. Коментатор багатьох текстів юдейської традиції Іцхак Абарбанель (Абрабанель) – єврейський вчений, що жив в 1437 – 1508 рр. Він залишив коментарі до ТаНаХу і Пірке Авот, в останньому і згадав про походження караїмської релігії.

Якщо взяти до уваги його думку, то виникнення караїмізму тріба відносіти до межі II і I ст. до н.е, до років правління царя Олександра Янная з династії Хасмоніїв. Таким чином, караїмізм виявляється релігією, що є давнішою за християнство (це підкреслює Абарбанель, кажучи про те, що караїмізм з’явився за життя Іеошуа бен Прахії (бен Пархії), вчителя майбутнього засновника християнства – Ісуса з Назарету).

“Йеошуа син Прахії і Нітай з Арбеля отримали від них. Йеошуа син Прахії говорив: Зроби собі рава, придбай собі друга і виправдовуй кожну людину.

Абарбанель

Дана пара (Нітай з Арбеля і Йеошуа син Прахії) є третім поколінням епохи Мішни, як уже було згадано. Йеошуа син Прахії був учителем Ісуса з Назарету. І в його час, при правлінні царя Уркенуса (відомого також під ім’ям цар Янай), який був Первосвящеником, зародився рух караїм. Одного разу цар влаштував бенкет для своїх міністрів і слуг, і сидів Уркенос за столом разом з єврейськими мудрецями, яких називали прушим.

Коли серце царя повеселіло від вина, він сказав їм приблизно наступне. «Я ваш учень. Тільки в ваших силах відвернути мене з неправильного шляху і направити на правильний і прямий шлях, так як личить вам умовляти, а мені приймати вашу критику». І відповіли йому все мудреці в один голос: «Ти досконала і праведна людина і справедливий цар, Первосвященик, благочестива людина, і всі шляхи твої гарні і справедливі».

І зрадів цар їх словами. У цей момент піднявся чоловік, якого звали Ельазар, і виголосив таку промову: «Якщо ти хочеш вмовляння – то ось воно – Велика тобі царська корона, адже у тебе вже є корона, отримана тобою ще від Аарона Первосвященика.

Крім того, твоя мати своїми діями зробила тебе непридатним до того, щоб бути священиком, і заборонено тобі входити до Святая Святих». І розгнівався цар, і садукеї, які там були, порадили цареві вбити Ельазара та інших єврейських мудреців. І цар так і зробив – убив багато мудреців, а Ельазара спалив. Тих мудреців, які залишилися, він вигнав, і серед них був Шимон син Шетаха, зять царя.

І загубилася тоді цінність усної Тори. І було багато суперечок і пролиття крови, так як народ був за прушим, а цар і його намісники – проти. І мир настав лише після того, як повернули Шимона бен Шетаха та інших мудреців з Олександрії. Але все одно залишилися люди, які скидали з себе ярмо усної Тори – караїм”.

Піркей Авот, глава 1, мішна 6.

Олександр Дзюба