Досистемна філософія
Усі ортодоксальні філософські системи Індії можуть простежити свої основні принципи до Вед, які мають статус священного писання в індуїзмі, але не в буддизмі чи джайнізмі. Школи веданти особливо пов’язані з авторитетом шруті (буквально «ті, що чують»), текстів, які вважаються відкритими. Школа мімамси, наприклад, займалася головним чином питаннями тлумачення священних текстів.
Шруті та природа влади
Індуїстська традиція вважає Веди не створеними людиною. Саяна, відомий коментатор Вед, вважав, що це означає відсутність автора-людини. Для Саяни вічність Вед схожа на вічність простору і часу; жодна людина не відчуває ні їх початку, ні кінця. Проте вони створені Брахмою, вищим творцем. Для адвайта веданти, оскільки жоден автор Вед не згадується, можна уявити безперервний ланцюг ведичних вчителів, так що священні писання свідчать про їх власну вічність. Авторитетний характер шруті можна пояснити тим, що він вільний від будь-яких вад (доші) або обмежень, які характеризують людські слова. Веди дають знання про речі — дхарму (те, що слід робити) чи брахман (Абсолютна реальність), — які неможливо пізнати жодним іншим емпіричним способом пізнання. Отже, авторитет Вед не може бути заперечений жодним емпіричним доказом. Пізніші логіки ортодоксальних шкіл прагнули надати цим аргументам точність і логічну строгість.
Ведична міфологія
Ведичні гімни (мантри) звертаються до богів і богинь (дева, той, хто дає знання або світло), які є уособленнями природних сил і явищ. Наприклад, Агні — бог вогню, Індра — бог дощу, Вайю — бог вітру. Але є боги, яких неможливо ототожнити з такими явищами, наприклад, Адіті — нескінченна мати всіх богів, Мітра — друг, Варуна — охоронець істини та праведності, Вішвакарман — всетворець. Гімни демонструють усвідомлення єдності цих божеств, того факту, що це один Бог, якого називають різними іменами.
Вішну з його 10 аватарами
Індуїстська міфологія особливо багата на історії про аватарів Вішну. Вішну, один із головних богів індуїзму, має десять втілень (аватар): Риба, Черепаха, Кабан, Людина-Лев, Гном, Рама з Сокирою, Король Рама, Крішна, Будда і Калкі. Кожне з цих втілень має свою унікальну історію та значення, що відображають різні аспекти божественного втручання в світ для відновлення дхарми.
Розвиток монотеїзму
З розвитком індійської філософії з’явилося усвідомлення єдності божеств, що сприяло формуванню монотеїстичних ідей. Знаменита концепція рити, яка одночасно означає природний закон, космічний порядок, моральний закон і закон істини, сприяла переходу до моністичного погляду на всесвіт як на прояв однієї реальності. Пізніші ведичні гімни продовжували ставити фундаментальні запитання, не пропонуючи догматичних відповідей, що відкрило шлях для різноманітних філософських інтерпретацій і систем.
Висновок
Історичний розвиток індійської філософії відбувся через складну взаємодію між священними текстами, міфологією та теїзмом. Від ранніх ведичних гімнів до формування великих філософських шкіл, таких як Веданта та Мімамса, індійська філософія демонструє глибину і багатогранність духовної та інтелектуальної спадщини Індії. Ця філософська традиція не лише вплинула на релігійне життя, але й сформувала унікальний підхід до розуміння реальності, моралі та знання.
Іван Гудзенко
