Слід зауважити, що буддійська традиція засновується відразу ж після смерті Шак’ямуні. Дослідники буддизму не можуть конкретно визначити, коли це відбулося. Всесвітньою організацією ЮНЕСКО прийняте датування – 544 рік до нашої ери. З другої половини 50-х років ХХ століття усім світом святкували 2500 – річчя вшанування Будди. Другими дослідниками подавалися інші датування: наприклад проповідь Будди тісно перепліталася з періодом походів Олександра Македонського в Індію в ІV столітті до нашої ери. В тім чи це так насправді, для нас невідомо.
Власне тут малюється картина демонстрації причин виникнення буддизму. Спостерігалася криза стародавньої ведичної культури Індії. Панування її відбувалося довгий час з відрізненням від ритуалізму, жертвоприношень та формального благочестя в брахманах – жрецях. Племенний устрій не відповідав свідомості людей, а тому суспільство мала потребу в пошуку нових альтернативних вчень та релігій.
Причина також полягала у витісненні владою кшатріїв, брахманів. Відтак брахмани поступово почали втрачати привілеї у північно-східній частині Індії, оскільки період кризи дав можливість відкрити місцевість нового віяння та традиції. Саме ця територія стає джерелом зародження нової релігії – буддизму. Поширюється релігії не тільки у самій країні, але за її межі, займаючи територію південно — східної Азії. Буддизм поступово розростався.
У ньому здійснювався поділ видів: хінаяна, махаяна та інші. Буддизм опиняється в Тибеті, вкорінюючись перетворився на іншу форму — ламаїзм. З ХІ-ХІІ століття відбувається витіснення буддизму індуїзмом. На даний час в Індії існує тільки 0,7% адептів буддизму, на відміну великої кількості індуїстів.
Свідчення щодо життя особистості Будди подає індійський поет Ашвагшохі у І столітті нашої ери та в традиції школи махаяни у так звані «Лалітавістарі». Майбутній основоположник релігії народжується в сім’ї вищого соціального статусу, оскільки король Шуддходдана не сподівався того, що у світ має з’явитися велика людина, яку у сні бачила королева Махамайя під виглядом слона з шістьма бивнями. Астрологом Ашітою вказано на надзвичайні ознаки в народженій дитині: долоні, стопи та міжреберна частина містили знак колеса, пальці з’єднувалися перепонами.
Дитині пророкували майбутнє: стане всесвітнім правителем та Просітленим. Але батько вважав за потрібне успадкування трону його сином, захищаючи та оберігаючи його, обмежував у не баченні хвороби, старечого віку та смерті. Двадцять дев’ять років тривав розквіт життя в палаці, був одружений з Яшодхарою, від якої народжений син на ім’я Рахул. Проте стіни палацу стали не комфортними.
Проїзд принца Сідхартхи містом назавжди змінив спосіб його життя. Побачена ним хвора стара людина, поховальна процесія завдали болю принцу, а саман – бідний монах справив на нього неабияке враження, відмовляючи мирським турботам та бажанням. Замінивши царські палати та ошатне вбрання відреченням та пошуком істини, Сідхартха залишає своїх близьких. Він навчається у мудреців, уважно слухаючи настанови і вправляється суворою аскезою, але залишаючись з собою відкриває Середній шлях.
У тридцяти п’ятирічному віці стає Просвітленим (Будда, з санскриту перекладається — пробуджений). Сорок п’ять років тривала проповідь Будди. Його повернення ощасливило рідних, зокрема дружину з сином, котрі прийняли буддизм. Ввійшов у стан нірвани. Отримавши Велике Звільнення залишає після себе дхарму поколінням різних континентів, що сформувалася у цілісну релігію. Буддизм поширений в таких країнах як Таїланд, острів Шрі-Ланка, В’єтнам, Непал, Японія, М’янма, Лаос, Бутан. Ним стали захоплюватися європейці та американці. На сьогодні кількість адептів складає 500 000 000 осіб.
Найбільше вкорінення ідей та принципів релігії прослідковується в західноєвропейській культурі. Ведуться зйомки фільмів про Будду, діячі кіноіндустрії починають себе вважати адептами буддизму. Таким чином буддизм набуває світової популярності, із релігії, що виникла два з половиною тисячоліття в Індії вона перетворюється в філософію, традицію, вчення, яке шанує увесь світ.
Пегас
