Ісіда – одна з найшанованіших богинь стародавнього Єгипту, чий культ вийшов за межі країни та поширився по всій Римській імперії. Її ім’я, грецька форма давньоєгипетського слова «трон», символізує царську владу, материнство та магічну силу. Спочатку незначна богиня, Ісіда з часом перетворилася на центральну фігуру давньоєгипетської міфології, а її вплив простежується в релігійних традиціях навіть сьогодні.
Перші згадки про Ісіду датуються V династією (2465–2325 рр. до н. е.), але справжнє піднесення її культу пов’язане з «Текстами пірамід» (бл. 2350–2100 рр. до н. е.), де вона виступає як захисниця померлих фараонів. Спочатку вона не мала власних храмів, але з розвитком династичного культу її значення зростало.
Міф про Ісіду та Осіріса
Один із найвідоміших міфів Стародавнього Єгипту – історія Ісіди та Осіріса. За переказами жерців Гелліополя, Ісіда була дочкою Геба (бога землі) та Нут (богині неба), сестрою Осіріса, Сета та Нефтіди. Вийшовши заміж за Осіріса, вона стала ідеальною царицею, яка навчила жінок ремесел.
Однак Сет, охоплений заздрістю, вбив Осіріса, замкнувши його в скриню та кинувши у Ніл. Ісіда знайшла тіло чоловіка, але Сет розчленував його. За допомогою Нефтіди Ісіда зібрала частини тіла Осіріса (крім пеніса, який був з’їдений рибою) та за допомогою магії тимчасово оживила його, зачавши сина Гора. Після цього Осіріс став правителем підземного світу.
Ісіда – мати та захисниця
Після народження Гора Ісіда сховалася з ним у болотах дельти Нілу, захищаючи дитину від отруйних тварин. Коли Гор виріс, він вступив у боротьбу з Сетом за трон Єгипту. Ісіда, будучи сестрою Сета, іноді вагалася, що викликало гнів Гора, але зрештою вона підтримала сина.
Магія та релігійний культ
Ісіда вважалася наймогутнішою чарівницею серед богів. Її закликали для зцілення, захисту та допомоги померлим. Разом із Нефтідою, Нейт та Селкет вона охороняла саркофаги. Згодом її стали ототожнювати з іншими богинями, такими як Хатхор, Бастет та Нут, що розширило її функції.
Поширення культу за межами Єгипту
Перший великий храм Ісіди був зведений фараоном Нектанебо II (360–343 рр. до н. е.) у Бехбейт-ель-Хагар. У греко-римський період її культ досяг піку – храм на острові Філи став центром поклоніння. Через Олександрію вона стала богинею мореплавців, а її культ поширився до Греції, Риму та навіть Британії.
Деякі дослідники вважають, що зображення Ісіди з немовлям Гором вплинули на іконографію Діви Марії з Ісусом у християнстві.
Ісіда залишається однією з найвизначніших богинь світової міфології. Її образ поєднує материнську любов, магічну силу та вічну боротьбу за справедливість. Сьогодні її шанують неоязичники, а її спадщина продовжує надихати мільйони людей у всьому світі.
Іван Гудзенко
