Ібн абу Абдуллах є арабським хроністом, видатним ісламським науковцем.

Народився у 784 році нашої ери (168 рік за хіджрою) у місті Басра. Навчання проходив в аль- Вакіді та в інших видатних науковців. Уважно слухав читання хадісів Хушаймою ібн Башіром, Абу Муавіє Мухаммадом ібн Хазімом, Ібн Уяйною, тощо.

А вже потім ці хадіси передавалися Ібн Абу ад-Дуньєю, Абуль – Касімом аль-Багаві та іншими. Більша частина життя Ібн Садом було прожите в місті Багад, адже тут здобув славу як точний історик, праці якого пізніше стали використовуватися іншими. Здійснивши подорожі, які передбачали вивчення хадісів,  Ібн Сад  поселяється у місті Багдад. Тут проходить міхну (випробовування віропереконанням), прийнявши калам мутазилітів. Здобуває славу учня, писаря, стаючи продовжувачем знавців двох переказів – аравійського та ранньомусульманського.

Науковцем Хішамом ібн Мухаммадом аль-Кальбі з Куфи зведена купа свідчень щодо племінної родовідної та доісламського минулого Аравії. Йому належить твір: «Книга про ідоли», іншим – Абу Абдуллахом Муххаммадом ібн Умаром аль-Вакіді з Медіни. Був призначений кадієм столичного кварталу Харуном ар-Рашідом та Мамуном, автор двадцяти восьми творів.

Із усіх праць вдалося вціліти лише одній «Книзі походів», котра викладає у хронологічній послідовності військових підприємств пророка Мухаммада та демонструючої симатії укладача до Алідів. Те ж саме стосується цитованої Балазурі та Табарі праці  «Великий літопис».

В нарисах про завоювання арабами Єгипту, Месопотамії, Сирії прослідковуються фольклорно-епічні додатки хрестових походів середньовічної епохи.

Ібн Сад Багдаді пише першу працю під назвою «Кітаб ат-табакат ал-кабір» (Велика книга розряду), яку склав і з використаного матеріалу аль-Вакіді, Аль-Кальбі. У ній міститься матеріал про пророка Мухаммада, його сахабів (сподвижників), послідовників (три перші покоління мусульман «праведні предки»), а також інформація про передавачів хадісів, котрі виявляється жили у той час, що й автор (4200 людей).

Нею накладений величезний відбиток для подальшого розвитку арабської біографічної літератури в цілому, передбачаючи структурні принципи трактування минулого, що є сукупністю хронологічно вибудованого опису життя.

Щодо смерті ісламського науковця існує дві точки зору. Перша точка зору доводить, що Ібн Сад Багдаді помер між 222 і 236 роком за хіджрою, що відповідає 837 і 850 року нашої ери. Такі дати наводять деякі із джерел сучасного дослідження.

Згідно іншої точки зору він помирає у 230 році хіджри (четвертий місяць джумад ас-сані)  взимку 845 року нашої ери, у шістдесяти двох річному віці у місті Багдад.   Поховання вченого звершили на кладовищі поблизу воріт Баб аш-Шам.

Твори цього науковця становлять неоціненний внесок в історичну хронографію ісламу і культурний спадок для усіх мусульман. Адже науковцю вдалося віднайти надзвичайно цікаву інформацію  щодо основоположника Ісламу, духовно-просвітницьку місію посланців, починаючи від Аравії і до інших кінців землі.

Особистість цього науковця дуже сильно симпатизує такій сучасній науковій дисципліні як історія, що дає можливість глибоко зрозуміти та дослідити унікальні для людства праці.

Пегас   

Поделитесь эмоциями

Супер статья
3
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Індуїзм

Крішнаїзм

Крішнаїзм— течія в індуїзмі. Вважається відгалуженням вішнувізму, так як Крішна виступає головним богом в крішнаїзмі, ...
Іслам

Ібадити

Ібадити – адепти хариджитського напрямку в ісламі. У 684 році нашої ери напрям заснував Абдаллах ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *