Народився у 784 році нашої ери (168 рік за хіджрою) у місті Басра. Навчання проходив в аль- Вакіді та в інших видатних науковців. Уважно слухав читання хадісів Хушаймою ібн Башіром, Абу Муавіє Мухаммадом ібн Хазімом, Ібн Уяйною, тощо.
А вже потім ці хадіси передавалися Ібн Абу ад-Дуньєю, Абуль – Касімом аль-Багаві та іншими. Більша частина життя Ібн Садом було прожите в місті Багад, адже тут здобув славу як точний історик, праці якого пізніше стали використовуватися іншими. Здійснивши подорожі, які передбачали вивчення хадісів, Ібн Сад поселяється у місті Багдад. Тут проходить міхну (випробовування віропереконанням), прийнявши калам мутазилітів. Здобуває славу учня, писаря, стаючи продовжувачем знавців двох переказів – аравійського та ранньомусульманського.
Науковцем Хішамом ібн Мухаммадом аль-Кальбі з Куфи зведена купа свідчень щодо племінної родовідної та доісламського минулого Аравії. Йому належить твір: «Книга про ідоли», іншим – Абу Абдуллахом Муххаммадом ібн Умаром аль-Вакіді з Медіни. Був призначений кадієм столичного кварталу Харуном ар-Рашідом та Мамуном, автор двадцяти восьми творів.
Із усіх праць вдалося вціліти лише одній «Книзі походів», котра викладає у хронологічній послідовності військових підприємств пророка Мухаммада та демонструючої симатії укладача до Алідів. Те ж саме стосується цитованої Балазурі та Табарі праці «Великий літопис».
В нарисах про завоювання арабами Єгипту, Месопотамії, Сирії прослідковуються фольклорно-епічні додатки хрестових походів середньовічної епохи.
Ібн Сад Багдаді пише першу працю під назвою «Кітаб ат-табакат ал-кабір» (Велика книга розряду), яку склав і з використаного матеріалу аль-Вакіді, Аль-Кальбі. У ній міститься матеріал про пророка Мухаммада, його сахабів (сподвижників), послідовників (три перші покоління мусульман «праведні предки»), а також інформація про передавачів хадісів, котрі виявляється жили у той час, що й автор (4200 людей).
Нею накладений величезний відбиток для подальшого розвитку арабської біографічної літератури в цілому, передбачаючи структурні принципи трактування минулого, що є сукупністю хронологічно вибудованого опису життя.
Щодо смерті ісламського науковця існує дві точки зору. Перша точка зору доводить, що Ібн Сад Багдаді помер між 222 і 236 роком за хіджрою, що відповідає 837 і 850 року нашої ери. Такі дати наводять деякі із джерел сучасного дослідження.
Згідно іншої точки зору він помирає у 230 році хіджри (четвертий місяць джумад ас-сані) взимку 845 року нашої ери, у шістдесяти двох річному віці у місті Багдад. Поховання вченого звершили на кладовищі поблизу воріт Баб аш-Шам.
Твори цього науковця становлять неоціненний внесок в історичну хронографію ісламу і культурний спадок для усіх мусульман. Адже науковцю вдалося віднайти надзвичайно цікаву інформацію щодо основоположника Ісламу, духовно-просвітницьку місію посланців, починаючи від Аравії і до інших кінців землі.
Особистість цього науковця дуже сильно симпатизує такій сучасній науковій дисципліні як історія, що дає можливість глибоко зрозуміти та дослідити унікальні для людства праці.
Пегас
