У 1375 році, відчувши потребу у спокої і відірваності від політичних інтриг, Ібн Хальдун оселився в замку Кал’ат ібн Салама, що дозволило йому зосередитися на створенні свого шедевра. Спочатку він планував написати універсальну історію арабів і берберів, однак, зрозумівши необхідність створення основ для історичного методу, він взявся за розробку теоретичних засад історії.
Підхід Ібн Хальдуна до історії радикально відрізнявся від традиційних на той час уявлень. Він не обмежувався простим описом подій, а прагнув зрозуміти глибинні соціальні механізми, які їх зумовлюють. Його концепція соціальної згуртованості, або ʿaṣabiyyah, стала основою для пояснення як суспільства піднімаються і розвиваються, так і чому вони занепадають. Він стверджував, що кожна династія чи імперія проходить певний цикл: від підйому через стабільність до занепаду, що зумовлено ослабленням ʿaṣabiyyah — соціальної єдності, яка утримує владу.
Він також розробив теорію соціальних змін і заснував нову науку, яку він назвав ʿilm al-ʿumrān (наука про культуру). В рамках цієї науки він досліджував природу суспільства, соціальні перетворення та фактори, що сприяють змінам у структурі і функціонуванні суспільства. Це стало основою для подальшого розвитку соціології як науки.
Однією з основних ідей «Мукаддіма» є твердження, що історія — це нескінченний цикл, де суспільства постійно переживають етапи розквіту і занепаду. Проте, він також визнавав можливість значних історичних змін, що відбуваються через зовнішні та внутрішні фактори. Одним із таких моментів, на його думку, була Чорна Смерть, яка змінила мусульманське суспільство і стала своєрідним «переломним моментом» в історії.
Важливим аспектом його філософії було визнання ролі релігії у зміцненні ʿaṣabiyyah і підвищенні соціальної згуртованості в державі. Ібн Халдун визнавав, що релігійні ідеології можуть бути потужним рушієм для політичних змін і створення нових держав.
Також у «Мукаддімі» Ібн Халдун розглядав різні аспекти суспільного життя, включаючи політику, економіку, урбанізацію і науку. Він створив своєрідну соціологію різних аспектів життя, що дозволяло глибше зрозуміти, як соціальні і політичні структури взаємодіють між собою.
Іван Гудзенко
