Чим власне займається гносеологія, спробуємо з вами з’ясувати. Сам термін походить від двох грецьких слів γνοςις – знання і λογός – наука, вчення. Тобто це окремий розділ філософії, що займається вивченням можливості пізнати людиною цей світ, має свою структуру, форму  у співвідносності  до дійсності, природу знань та їхні межі.  Крім того поруч з гносеологією  є епістемологія  – наука про знання, яка вивчає наукове пізнання.

На даний час маємо закріплений  філософський термін «теорія пізнання» . Як філософська дисципліна , гносеологія має завдання – досліджувати сутність пізнавального відношення людини до світу,  вихідні та всезагальні підґрунтя, розглядати  їх в контексті людського буття.  До того ж, гносеологія  відігравала  провідну роль у самій філософії, обґрунтовуючи та надаючи оцінку різним характеристикам буття, визначаючи природу, суспільство, людину, а також норми та критерії пізнання.

Гносеологія. Філософська теорія пізнання

Варто зазначити, що пізнання- важливий традиційний  компонент людської діяльності, бо ж  в культурі високо оцінювалася пізнавальна діяльність, в яких гносеологія  виступила відправним пунктом  для того, щоб пояснити  структуру  взаємозв’язку з буттям людини, задавши ціннісні орієнтації в інші розділи філософії та наук, які відділені  від філософії. Якщо ж беремо до уваги сучасну гносеологію, то можемо помітити її опертя  на спеціальні (когнітивні) науки про знання та пізнання, взаємодії з ними, при стимуляції розглянутої проблематики, не втрачання специфіки філософської дисципліни, якою вписується  феномен пізнання та знання в загальний контекст людського буття у світі.

Так як сама специфіка, що є формою світоглядної свідомості полягає в розумово-рефлексивному підході до предмета, аналіз людської здібності  адекватного пізнання світу та орієнтації в ньому, усвідомлення свого місця та призначення у цьому світі вважається необхідною передумовою достатнього розвитку філософської думки. Рух думки у предметному світоглядному змісті філософії (онтологічні, антропологічні, етичні проблеми)  може включати  рефлексивний  «вимір», аналіз способів та можливостей постановки, розгляд та розширення  відповідних  філософських проблем.

Відтак, теоретико-пізнавальна проблематика  об’єктивно присутня у будь-якому філософському мисленні.  Крім того, некоректно розглядати  формування гносеології як екстраполяцію філософської думки  на сферу  пізнання, поширенням на природу, суспільство,  будь-які  площини дійсності.

Зміст гносеології  іманентний філософсько-світоглядній свідомості, зосередженій на універсальних  питаннях стосовно відносин  людини та світу. Органічний зв’язок проблематики  вчення про пізнання,  з вихідної  світоглядної проблематики філософії  прирікав  на невдачу спроби в умовах наукового наступу  на предметний зміст філософії «спасти»  останню за рахунок її відомостей в дослідженні знання та пізнання, тобто самої гносеології.

Неспроможними імовірно  можна вважати такі спроби, де вирвана з філософсько-світоглядного контексту, по суті гносеологія втрачає свій предмет, заміщена спеціально-науковими дисциплінами.

Пегас