Народився у 1842 році в Косвігу, походив з єврейській сім’ї. Закінчив юдейську богословську семінарію, після якої поступив на навчання до університету міста Бреслау та Берлін. У 1865 році закінчує Галльський університет.
У 1873 році – Коген захищає докторську дисертацію в Маргбургзькому університеті, призначається на кафедру філософії. Викладацька діяльність Когена тривала з 1876 по 1912 рік. Займається серйозною філософською роботою у дослідженні кантівських теорій, є автором низки творів по цій тематиці: «Теорія досвіду Канта», «Обґрунтування Кантом етики», «Імануїл Кант», «Логіка чистого пізнання», «Етика чистої волі».
Коген розробляє нову філософську систему. У його першій книзі «Кантова теорія досвіду» зачіплюється досить важлива проблематика трансцендентального методу, яким потрібно виявити умови можливості науки, її ототожнення з математикою. Коген як ми бачимо на відміну від самого Канта йде далі. Якщо в кантівському розумінні просторове споглядання – умова усякого знання, спосіб, який дає можливість суб’єкту споглядати предмет, а простір ототожнений з простором Евкліда, то в неокантіанстві – створення неевклідових геометрій з вирахуванням малих руйнує науково –теоретичне знання Канта.
За Когеном, об’єкт філософії – це факт науки, переосмислення поняття досвіду, розуміння його як створення предмету, що втілюється в усілякій оригінальній науці, усякою діяльністю та культурною творчістю. Предмет не можна пізнати за межами апріорного досвіду. Когенівське переосмислення поняття апріорності здійснюється ліквідацією відмінності між апріорною формою чуттєвості та глуздом. Тому перед ним постає важливе завдання – представлення простору та часу як апріорного принципу активності суб’єкта. Тобто, предмету як такого немає взагалі, натомість відбувається конструювання активності суб’єкта уявою. Простір та час – це те, що створюється нашим мисленням. Інтерпретується предмет ідеалістично, а поняття «річ-в-собі» вважається лишнім. Простір ми здатні мислити як принцип зв’язку та взаємне розташування елементів конструкції, час – є послідовністю самих елементів.
В філософській системі Когена присутні три речі: логіка чистого пізнання, етика чистої волі, естетика чистого почуття.
Принцип такого акту є дуже важливим насамперед в етиці, висловлений в принципі свободи. Стосовно логіки чистого пізнання, Коген говорить, що філософіє володіє одним із таким необхідних наукових методів – це логіка, водночас вона за своїм змістом є філософією науки. Предметом пізнання виступає поняття про сам предмет. Процес пізнання може бути безкінечним, його ідеал – математичне пізнання. А тому центральним поняттям математичного пізнання слід вважати поняття безкінечно малого.
Саме ним як не як обґрунтовується його розуміння реальності. Завдяки числу предметом отримується реальне існування, число по суті є фундаментом створення предмету, який набуває свого значення у вигляді безкінечно малого. Що в розумінні Когена означала етика чистої волі?
Етика є логічною волею. Мислення та воля випливають з прадумки. Чиста воля вважається ним безупинним рухом лише вперед. Ядро релігії складає етика. Бог є центром ідеї істини та блага. естетика розглядає релігію як зв’язок з ідеєю любові. Тому естетика базується на чистому почутті любові до природи людини як частини природи. Істинна релігія будується на істині, яка висловлюється через систематичну філософію, а істинна релігійність – на чіткості систематичного пізнання.
Неокантіанська філософія Германа Когена сильно вплине на подальших мислителів інших філософських систем.
Герман Коген помер навесні, в 1918 році в Берліні.
Пегас
